Denis Kondyuk Щирість проти скептицизму: рецензія на фільм «Чудовий день у нашому районі»
Маріель Геллер створила дивний фільм про улюбленця дітей та ведучого дитячого телешоу «Чудовий день у нашому районі» Фреда Роджерса (Том Хенкс). Роджерс – один з найвідоміших ведучих дитячих програм в США, та реальний прообраз персонажів серіалу «Жартую» з Джимом Керрі. Крім залучення в телевізійних шоу, він був композитором, автором пісень та служителем пресвітеріанської церкви. Фільм надихався інтерв’ю, опублікованому в журналі Esquire журналістом Томом Джунодом (у фільмі Ллойдом Фогельом). Роджерс був не тільки ведучим, а ще й служителем церкви. Зняти фільм про віруючого улюбленця кількох поколінь – нелегка справа, але режисерка непогано впоралась.
Травма
В оригінальній статті не було натяків на особисту історію журналіста, але для сюжету фільму Геллер створила свою історію, в яку вплела аспекти інтерв’ю та відомі випадки з життя Роджерса. Фогель відомий своїми критичними і скептичними статтями, але головний редактор просить його зробити просту статтю. Майже спочатку фільму ми бачимо основну проблему Фогеля – його відносини з батьком. Ллойд намагається ігнорувати свої проблеми, але вони його переслідують, а інтерв’ю підіймає все те, чого Фогель намагався уникати. Геллер бере велику проблему травмованості батьками і показує, що шляхом до зцілення може бути проста розмова.
Цінність фільму в тому, що проблеми показані через призму зміни поколінь. Ллойд теж батько, спілкуючись для інтерв’ю він не лише переосмислює свої відносини з батьком, а починає по-іншому дивитись на свого сина. Прямота і простота Роджерса дратує, але вона також і підштовхує до змін.
Читайте також: наша рецензія на фільм «Толкієн» про автора «Володаря Перснів»
Дивакувата прямота
В певний момент Роджерс пропонує посидіти в тиші і згадати, хто проявляв піклування і любов то тебе в житті. І впродовж кінематографічної хвилини ми сидимо і слідкуємо за згадуванням, а може й самі починаємо відповідати на це питання. Фільм сюрреалістично скаче з майже документалістичних сцен у сни та спогади, у перегляд телебачення, де ми дивимось передачу, про яку створений фільм. У певні моменти «Чудовий день у нашому районі» таки провокує нас дивитись на це все не лише збоку.
Фогель не вірить, що Роджерс може бути таким простим, він шукає якоїсь таємниці чи лукавства. Але нічого такого не знаходить, і це навіть трохи його лякає.
Коли немає чого приховувати
Якось Ллойд Фогель з легкою іронією запитує у дружини Фреда: «Як це, бути дружиною святого?», на що вона відповідає, що святого осягнути неможливо, а Роджерс теж людина і не є ідеальним. В іншій сцені Роджерс просить не вирізати ту частину зйомки шоу де в нього не вийшло поставити намет. Бо діти мають знати, що не все виходить одразу, і що не потрібно робити все ідеально.
Коли ти травмований, то скрізь бачиш загрозу, і саме це переживає Фогель. Але Геллер пропонує подивитись на травму через призму дитячої безпосередності Роджерса. Він пропонує дозволити собі по-дитячому довіряти. Роджерс гримає по клавішам фортепіано, коли дратується, і тому ми знаємо що герой відчуває. Геллер запрошує нас до дивакуватої розмови про любов до себе і до інших, а також про здатність простити і рухатись вперед.
Читайте також: рецензія на фільм «Війна струмів» про Томаса Едісона
В залишку
Якщо серіал «Жартую» це іронічна, скептична і сумна історія створена на основі образу Роджерса, то «Чудовий день у нашому районі». – це тепла сповідь віри у те, що простота і справжнє піклування можливі і важливі. Фільм протиставляє скепсису і розчарованості справжність. Мабуть, багатьом досвід перегляду буде дискомфортним через екскурсію у дивакуватий світ Роджерса. Але, якщо дасте фільму шанс, можливо відкриєте для себе щось по-дитячому тепле, як старий іграшковий кролик. Том Хенкс чудовий, а моралізаторства саме стільки скільки потрібно сучасній аудиторії скептиків. Іронія фільму у близькому відображення справжнього життя. Проте, як Фогель, більшість із нас бояться повірити, що буває щось без прихованих ігор та маніпуляцій. Що фраза «ти особливий» може бути щирою.