SergiyPalamarchupaka Дисбаланс історії: рецензія на аніме Vinland Saga
Початок одинадцятого століття. Малюк Торфінн із невеликого ісландського поселення потрапляє до банди найманців-вікінгів. Він росте, охоплений жагою помсти, не помічаючи як опиняється на арені боротьби за корону Данії. Історія аж сама проситься на екран, правда? І Wit Studio, яка вже одного разу вхопила гуску, що несе золоті яйця під назвою «Атака титанів», не марнує можливості взятися за ще одну історію з потенціалом стати сучасною класикою.
Макото Юкімура та труднощі екранізації
Це не перша робота манґаки Макото Юкімури, яка отримує аніме-адаптацію. У далекому 2003 році студія Sunrise випустила його «Мандрівників». Майбутнє, космос, політична та соціальна проблематика, за режисерським кермом Ґоро Таніґуті у найкращій кондиції (вже через три роки він створить мегапопулярний «Код Ґіасс»). Що могло піти не так? Правильно — нічого. Результат досі вражає зрілістю, гуманістичністю, послідовністю підходу до розвитку героїв і розкриття головних тем. Тут явно є на що рівнятися.
Але у Vinland Saga Юкімура круто змінює вектор з сай-фаю на історичний екшн. От і робоча група Wit Studio при створенні аніме не могла не озиратися на іншу топову екранізацію манґи. Мова, звісно, про адаптацію легендарного «Берсерка» Кентаро Міури 97-го року. Тоді студії OLM при всій скромності анімації вийшло вловити ту саму атмосферу першоджерела, чого такою мірою не досягала жодна наступна анімована ітерація «Берсерка».
Чому це важливо для творців «Саги про Вінланд»? По-перше, історії елементарно схожі — обидві показово маскулінні, зав’язані на війні, мають історичну підкладку. «Берсерк» більш умовний в цьому плані, коли «Сага про Вінланд» грамотно вплітає в сюжет реальних осіб. Хіба що тематично вони суттєво різні. У тисячний раз повертатися до питання, що робить екранізацію хорошою, а в даному випадку — чому «Мандрівникам» і «Берсерку» вдалося, нічого не дасть. Швидкої відповіді не знайти. Доцільніше питання адаптації лишити для окремої статті (якої не буде) і поки дивитися на Vinland Saga, як, перш за все, самобутню анімацію.
Читайте також: наша рецензія на аніме «Дитя погоди»
Сюжет і персонажі
Тож 1013 рік нашої ери. Дивні та страшні часи, хай як їх не оспівуй. Президент ще Кучма, долар по 5,33, королі упиваються владою й розпочинають криваві війни, а стабільним у цій ситуації залишається одне — мирні гинуть сотнями. Знаходить своє місце у пертурбаціях епохи і головний герой «Саги» Торфінн. Початок кампанії данського короля Свена із загарбання Англії зводить його з іншим центральним персонажем історії — вже досвідченим воїном Аскеладдом. Між цими двома вибудовується досить цікава хімія. Їх наче й протиставляють: ось Аскеладд — харизматичний поганець, якому цікава лише власна вигода, і ось Торфінн — його жертва, людина, що втрачає моральні орієнтири після смерті батька, колишнього вікінга Торса. Але, за великим рахунком, прагнуть обидва одного — помсти. Це ріднить їх у дивний спосіб, але й прирікає одного з персонажів потрапити у тінь іншого.
Так, історія починається з Торфінна, його перших наївних кроків на власному шляху героя за Кемпбеллом. Проте, після швидкої втрати батька-наставника він фактично не еволюціонує. Його скіли першокласного вбивці розвиваються, а сам Торфінн залишається незмінною зацикленою на злобі дитиною, за чим досить швидко набридає спостерігати. Тому Аскеладду тут практично не вартує жодних зусиль перетягнути на себе всю увагу. Зі своїм досвідом, суперечливою мораллю, прагматичним розумом стратега, йому судилося стати найцікавішим персонажем цієї сюжетної арки, якщо не всього аніме. І, думається, творці серіалу чудово це усвідомлюють, однак упоратися з фігурою такої складності в них до кінця не виходить.
Початкові намагання тривалого, побудованого на нюансах, розвитку персонажів сходять на пси десь посередині сезону. Аскеладд раптово вивалює свої таємниці й амбіції прямим текстом. Для чого це нам, питається, якщо спокійно можна було скласти цілісну картинку про його плани і за показаним раніше? Як можна було так феєрично розтратити напрацювання майже половини сезону? Це ж стосується інших раніше введених персонажів.
Ще один йомсвікінг Торкелль, характерний тим, що воює для задоволення, майже не виходить з обмежень своєї до комічного гіперболізованої постаті, а коли виходить, це важко сприймати серйозно. З принцом Кнудом, сином короля Свена, ситуація ще більш катастрофічна. Він — докорінно типовий анімешний персонаж, така собі слабка шмаркля, якій судилося стати кимось більшим. І у певний момент, сюрприз — за один епізод, без явних на те передумов, він кардинально змінюється, набуваючи обрисів потенційного короля.
Тобто з Торфінном на рівні характеру майже повна стагнація, а Кнуд сидів-сидів собі, розмірковував про буття і гоп — змінився. Як сценаристи аніме не намагалися б нас у цьому переконати, але так це не працює. Повертаючись до «Берсерка», однією з його численних сильних сторін була центральна трійця Каска-Ґатс-Ґриффіт — надзвичайно добре продуманних героїв. В цьому Vinland Saga явно поступається, не спромігшись навіть до 18 епізоду скласти повну картину хоча б про одного зі своїх.
Анімація
Отже, маємо дещо проблемний сюжет, який, якщо не тупцює на місці, то місцями робить круті повороти за рівнем надуманості зразка останніх сезонів «Гри престолів», і його треба чимось перекривати. В цьому випадку слушно було б надавити на якість анімації. Тим більше на дворі вже не 1997. За режисера тут Шухей Ябута — людина, яка працювала над «Кабанері залізної фортеці» та популярною «Атакою титанів», що відома своєю зразковою анімацією екшну. І дійсно, Vinland Saga деякими сценами боїв могла спокійно забезпечити собі місце у Вальгаллі.
Але Ябута спотикається об те, над чим найбільше працював за кар’єру — 3D-анімація. Лінива й гидка вона вигулькує тут і там у масштабних батальних сценах. Це незначний мінус в межах даного серіалу, його можна навіть не помітити, проте загальну картину він псує. Навіть оті статичні полотна Шічіро Кобаяші у «Берсерку» на фоні цього виглядають більш влучним рішенням.
Тоді ситуацію з незбалансованою анімацією рятувала не тільки відмінна художня робота, а ще й неповторна музика Сусуму Хірасави. Її опосередкований вплив на саундтрек «Саги про Вінланд» вбачається хіба що у намаганні відтворити в ньому велич спокою та епохальну важливість подій. У всьому іншому композитор Ютака Ямада («Токійський гуль») обирає не такий експериментальний шлях, як Хірасава. І якщо композиції можна назвати цілком пристойними, то їх вживлення у сюжет не завжди органічне й часом створює емоційний розсинхрон звуку та подій.
Читайте також: наша рецензія на аніме Cannon Busters від Netflix
То дивитися?
Якщо заглиблюватись, вилазять певні проблеми, проте на поверхні Vinland Saga залишається досить хорошим аніме, яке не соромно порівнювати з «Берсерком» і поставити в один ряд із «Дороро» — іншою вдалою цьогорічною адаптацією манґи. Виважене просування історії й міцне першоджерело залишають місце для надії на майбутню реабілітацію від промахів першого сезону. Та й справді хороших історичних драм серед аніме фактично не лишилося, але є «Сага про Вінланд», якій можна багато пробачити і на яку, за бажання, можна спиратися.
