Страх втратити себе: рецензія на аніме Dota: Dragon’s Blood

Епічна катка
8/10

З «Dota 2» можливі два види взаємодії: сотні витрачених на гру годин або відсутність будь-якого контакту з нею. Новий аніме-серіал Netflix «Dota: Dragon’s Blood» впевнено береться об’єднувати ці дві людські раси своїм духом величі та масштабом подій із замахом на зміну світобудови.

Найменше, що треба гаяти сезону лише на вісім серій, це час. Цьому «Dragon’s Blood» віддає всього себе, не сприймаючи кожну мить як належне, а майстерно ними користуючись. Витисканням найпродуктивнішого з найменшого вдається швидко окреслити й звести головних персонажів, усіх якихось скинутих на манівці, збентежених власною роллю, занурених у пошуки.

Dota Dragons Blood

Шукачкою украдених магічних лотосів постає Мірана, принцеса-вигнанка чи, як виголошує прийнятий нею за дійсність образливий титул, «Принцеса Нічого». Проте жодними принизливими статусами не перекриєш її значно вищої суті та бездоганного володіння луком (схоже, кожному фентезі відведений свій Леґолас). Шляхи вперто (двічі поспіль) зводять Мірану з убивцею драконів Девіоном. Напоказ він хоробрий воїн, зі страхом не знаний, «драконів лицар» усе-таки — марку тримати треба. Як воно повелося, за цією бронею гемінґвеївської маскулінности ховається вразливе травмоване осердя. Відкритися собі та Мірані — ось, що виявляється важче, ніж лускатих велетнів рубати. Та й новонабута кревність із ненависними ворогами примножує гризот і випробувань на голову. Відповіді на те, як з цим тепер бути, стають вже його предметом пошуку.

Dota Dragons Blood

Чудову драматичну лінію отримують богиня-узурпаторка Селеміне та могутній чарівник Інвокер, якому знання найбільших бібліотек не допомагають урятувати доньку. Від її матері, богоподібної фальшивки, що невблаганно вимагає покірної любові, очікувати милості точно не випадає. Цієї любові від неї не варто чекати й народові ельфійки Фімрін, яка, довірившись легендам про відродження богині місяця Міне, викрадає лотоси з храму Селеміни. Головного антагоніста серіал вивільняє тільки двічі — на початку сезону та у фіналі, даючи насолодитися злобою, зродженою бажанням помсти, егоїзмом і сліпими віруваннями інших героїв. Окрім дещо силуваних сценарієм почуттів Мірани до Девіона, «Dota: Dragon’s Blood» не хибить зі своїми героями, виділяючи їм достатньо для повноцінности й обходячись межами, якими вони не грузитимуть історію та не спинятимуть її руху.

Якраз у стабільність темпоритму аніме вкладається найметодичніше. Воно мчить зеленню лісів, стрімкими скелями, через непроглядні снігові бурі й заселені різновиддям міста. Багатство світу та його зображення поглинають не гірше іншого аніме за відеогрою «Tales of Zestiria the X» від знаної візуальною соковитістю своїх творінь студії Ufotable. Високі ставки (на кону завжди життя), швидкість дії, потреба миттєвих рішень, леза, що наскрізь протинають плоть, дракони, що спалюють міста одним подихом — за всім відчутні сили талантів Studio Mir («Легенда про Корру»). Їхня вміла режисура разом із бомбезністю електронного саундтрека роблять кожну рятівну появу героїв, кожен політ влучної стріли та кожну пантеонного масштабу зустріч із драконами повною щирого захоплення епічністю дійства. Фентезійна історія без такого просто не працювала б.

Dota Dragons Blood

Добротне фентезі завше отримує заслужений відгук. Здається, зараз ринок анімації переповнений жанром як ніколи. Один ісекай розроджується щорічно кількома новими повними магії та ігрових механік світами. Біда в тім, що вибираючи мірилом високого фентезі «Володаря перснів», аудиторія залишається ні з чим — до тої міри споганився власним попитом жанр. Можливо, тому й викликала шум торішня «Вежа Бога», базисно викресавши іскру старого доброго фентезі. І саме тому таким виграшним стає «Dota: Dragon’s Blood». Він буквально відкидає тезу необхідности реформування в жанрі й доводить, що класичний підхід у правильних руках досі може захоплювати.

Власне, у «Dragon’s Blood» це виходить так круто, без остраху забруднення героїв кров’ю, оголених тіл, несподіваних оргій і відтинання голів невинним, що фанатам манґи «Берсерк» вкотре лишається заздрісно плекати в уяві нездійсненну екранізацію такого рівня. «Dota» оживає світом непевності й страху, де той, кого ти врятував сьогодні, може легко зрадити завтра. Де боги, милосердності, яким поклонявся, виявляють брехливе нутро. Де легенди, покликані повернути відібрані землі й мертвих богів, лишаються просто легендами. Не дивно, що Мірана, Фімрін і Девіон такі розгублені. Наївність на цих землях убиває близьких, страх веде до самозабуття й живить зло, а любов є ніщо інше, як корисливість. Довіра до інших, без того піддана сумнівам, робиться практично неможлива, якщо навіть ти сам не знаєш ким є, особливо, коли після років служіння обрала вигнання чи після десятків убитих чудовиськ став напівдраконом.

Dota Dragons Blood

«Dota: Dragon’s Blood» не пнеться зі шкури, щоб витлумачити кожну деталь світу. Герої розмовляють не усвідомлюючи присутности глядача, природно, наче не зобов’язані роз’яснювати чергове нове ім’я чи правило, адже вони не чужі для них (лише для нас). І це найголовніше — докладні знання лору зовсім не обов’язкові. Саме спрямованість на ефектність екшену та діалогів, а не їх зрозумілість, рятує серіал від тванистої перспективи пояснень що, як і до чого. З цього випливає характерна для реплік героїв і насамперед драконів мова, за патосною пихою співмірна Смоґовій із «Гобіта».

Певна річ, початкова зрозумілість типажів героїв та віковий фундамент фентезі і є тим, що приваблює у «Dragon’s Blood». Давно знайомі формули проскакують усім серіалом. Взяти хоча б сюжетну лінію Девіона, настільки подібну до Акіри з «Девілмена», що взагалі дивує, як це шоу не назвали «Dragonman Crybaby» (бо анімація в прямих цитуваннях таки собі не відмовляє). Але, з огляду на всі інші якості «Dota: Dragon’s Blood», шаблонність історії ще ніколи не пробачалася з такою легкістю. Таким робом Studio Mir додає Netflix у каталог другу вдалу аніме-адаптацію відеогри (після «Castlevania»), а нам купу сподівань на продовження зачатого першим сезоном — ще більш красиве та ще більш епічне.