Автор Admin 
До початку повномасштабного вторгнення рф він працював слідчим. З початком війни вступив до лав стрілецького батальйону поліції Рівненщини. На передовій, зізнається правоохоронець із позивним «Дубчик», він остаточно усвідомив: найважливіше в житті — люди, які поруч.
Історію цього поліцейського повідомили сьогодні, 27 липня, у пресслужбі Поліції Рівненської області.
Зміст:
Від слідчого до захисника на прикордонні та Торецькому напрямку
Рішення присвятити себе службі в поліції він прийняв ще підлітком. Після завершення навчання в Харківському національному університеті внутрішніх справ сім років працював слідчим, останні три роки — у відділі розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Рівненській області.
Коли формувався стрілецький батальйон поліції, капітан без вагань долучився до підрозділу. Спершу виконував завдання із захисту північного кордону на Рівненщині, а згодом разом із підрозділом був направлений на один із найгарячіших напрямків — Торецький.
На передку він служив у відділенні проведення спеціальних операцій, згодом очолив його. Разом із побратимами планував бойові виходи, аналізував обстановку, збирав розвідувальні дані та готував позиції.
«Під час підготовки виходу ми прагнули врахувати всі деталі, щоб завдання виконати успішно і, найголовніше, без втрат. Проте від нас залежала лише частина успіху всієї операції», — розповідає «Дубчик».
Служба під вогнем і рятування побратимів
За словами поліцейського, найважчим на фронті є не стільки фізичне навантаження, скільки відчуття безпомічності в критичні миті, коли побратимам на позиціях потрібна негайна допомога.
«Із дрона бачимо, як відбувається спланована операція. Іноді спостерігаємо, що позиція під вогнем, що наші бійці борються за виживання… Але ми не завжди можемо їм допомогти. Це найтяжчі моменти — тоді операція змінює пріоритети, і головним стає порятунок особового складу», — ділиться боєць.
Він підкреслює: ключ до успіху будь-якої операції — командна робота та взаємна повага.
«Не буває одноосібних рішень, незалежно від посади. Ми слухаємо одне одного і приймаємо спільне рішення — від нього залежить життя побратимів», — наголошує капітан.
Крім того, поліцейський брав участь у плануванні складних операцій з евакуації поранених і вивезення тіл загиблих. Зокрема, йдеться про повернення тіла колеги з рівненського підрозділу, Сергія Мовчуна, який загинув у серпні минулого року внаслідок удару ворожого дрона. Через безперервні обстріли ця операція тривала близько трьох тижнів.
«До цього неможливо звикнути: постійно дивитися смерті в обличчя й втрачати побратимів», — говорить «Дубчик».
Родина, нагороди та усвідомлений вибір залишитись у батальйоні
У грудні минулого року капітан повернувся на ротацію додому, де його чекали дружина та маленька донька Єва. Три роки підряд він не мав змоги бути поруч у день її народження, і лише цього року вперше зустрів свято в сімейному колі.
Хоч мав можливість повернутися до мирної роботи слідчого в кабінеті, «Дубчик» свідомо вирішив залишитися в бойовому підрозділі — вважає, що саме там зараз його місце.
«Я хочу разом із цими людьми дійти до найважливішої мети — омріяної Перемоги», — каже боєць.
За сумлінну службу і відданість Присязі капітан поліції відзначений нагородою Президента України «За оборону України» та відзнакою голови Рівненської ОВА. Проте сам він зазначає: найвищою нагородою для нього є повернення побратимів із завдання живими й неушкодженими.
Створено за матеріалами: polissia.news