fbpx

Режисер Стас Капралов про зйомки по коліно в снігу та відмінності трилера від слешеру

 28 січня в український прокат вийшла стрічка «Пік страху» / Let it snow, яка стала дебютом Стаса Капралова у повнометражному кіно. Після виходу першого тізеру, фільмом зацікавились великий голлівудський сейлз-агент Arclight Films та компанія Lionsgate, що посприяли виходу стрічки на міжнародний ринок. Історія відбувається у засніжених горах Грузії, де закохана пара вирішує провести святковий вікенд, але зіштовхується з таємничим переслідувачем, що прагне їх смерті.

Flashforward Magazine поговорив зі Стасом, режисером та автором сценарію фільму, про те, чому він надає перевагу жанру трилера, які особливості зйомок в екстремальних умовах, а також про те, що пише про стрічку закордонна преса.

Чому для дебюту в повнометражному кіно обрали трилер? Адже глядач з упередженням ставиться до цього жанру.

По-перше, я люблю трилери в усіх можливих їх проявах. Не погоджуюсь з тими, хто вважає цей жанр суто розважальним та поверхневим. Можемо пригадати, наприклад, фільм Фінчера «Бійцівський клуб». Якщо порівняти його з типовою фестивальною драмою, за художніми ознаками він виявиться більш вартий уваги. Також я знаю прекрасні горрори, що є справжніми витворами мистецтва. Зокрема Даріо Ардженто створив фільми жахів, які суттєво вплинули на розвиток кінематографу. Все суб'єктивно: комедія може бути примітивно або великою, а драма глибокою чи банальною.

По-друге, перед нами не було мети потрапити у конкурсну програму фестивалів. Стрічка створювалась для міжнародного ринку. Саме трилер з елементами горрору — найбільш прийнятний жанр, з яким можна досягти успіху. Подібні проєкти цікаві для іноземних продюсерів та компаній. У випадку з нашим фільмом цей факт підтвердився. Ми отримали контракт від великих голлівудських дистриб'ютора та сейлз-агента. Сьогодні вже 124 країни купили фільм, включно з США, де за його прокат відповідає Lionsgate - компанія, що випускала «Голодні ігри», «Пилу», «Реквієм за мрією» тощо. «Пік страху» не претендує на лаври глибокого кіно, хоч драматичні елементи також є однією з його складових. У стрічці є моменти, які здатні достукатись до глядацьких сердець, але в основному це мейнстрим. Саме тому проєкт вдало продали до багатьох країн. Це мотивує.

Наразі я не бачу сенсу робити щось виключно за державні кошти та розраховувати на прокат в межах України. Окупити фільм за один мільйон доларів в умовах вітчизняного ринку практично неможливо. Треба шукати інші шляхи. І ми рухаємось в цьому напряму. Я розумію, що знімати цікаве мені кіно зможу тоді, коли зроблю декілька комерційно успішних проєктів. Це моє бачення.

Чим обумовлений вибір локації для проведення зйомок?

Спочатку ми мали знімати в Україні. Локацією обрали Драгобрат. Знімальна команда була готова виїжджати, але з логістичних причин довелось перенести початок роботи на березень. У зв’язку з цим були ризики, що на території гірськолижного комплексу розтане сніг. Для нас це було просто немислимо. Коли залучені американські актори, готується експедиція з технікою — це велика відповідальність. Ми розглянули різні варіанти. Грузія була найкращим серед них. Ба більше, з огляду на останні політичні події ми відчували спорідненість з грузинами. З їх сторони була дуже тепла зустріч. Нам були запропоновані вигідні умови для зйомок. Але найголовніший аргумент на користь Грузії — фантастичні гори. Ми зрозуміли, що вони чимось нагадують ландшафт Колорадо. Це було великим плюсом, бо ми орієнтувались на західний ринок. Велика перевага, коли для іноземного глядача пейзажі фільму здаються знайомими.

Які емоції намагалися викликати у глядача за допомогою атмосфери фільму?

Головною метою було допомогти глядачу відчути холод, який огортав героїню та муки, що їй довелось зазнати. Ми провели у горах місяць зйомок, тож знаємо як це пройти п'ятсот метрів по снігу, що сягає вище колін, та страждати від перепадів тиску. Хотілось поділитися цим досвідом з іншими людьми. Ми не знімали з величезними голлівудськими бюджетами. Дивувати екшн-сценами змоги не мали, тому робили акцент на відтворенні реальної атмосфери грузинських гір, їх неповторної естетики.

Ви навмисно обрали на головну роль тендітну дівчину?

Ні, не навмисно. Ми лише хотіли потрапити в бажаний образ. Довго шукали героїню. Багато актрис пробувалося на цю роль. Прагнули, щоб дівчина була гарною та милою, але водночас мала сталевий характер. Необхідно було втілити персонажа, що йде не за життям, а назустріч смерті. Коли на горизонті з'явилася Іванна Сахно, стало зрозуміло, що вона відповідає усім критеріям. Я дуже задоволений її акторською роботою. Вважаю, що це вищий пілотаж, коли одна людина здатна втримати на собі увагу глядача.

Чи розглядали варіант зробити в центрі сюжету чоловічого персонажа?

На першому етапі, коли історія була в процесі створення, були різні думки. Ми прийняли рішення, яке диктує зараз суспільство. Набагато захоплююче спостерігати як жіночий персонаж, що намагається вижити, проявляє «чоловічі» риси характеру. Це комерційне кіно, яким треба було зацікавити якомога більше країн, тому ми рухалися у напряму актуальних тенденцій.

Зазвичай образ головного антагоніста привертає до себе найбільшу увагу. Яким був підхід до його створення?

Якби мова йшла про класичний слешер, то, звісно, логічніше було зробити образ антагоніста більш яскравим. Наприклад, додати до елементів костюму шипи. Але ми відштовхувались від передісторії персонажу.

(Спойлер)Це матір, що зійшла з розуму та мститься за смерть своєї дитини. Треба було виправдати її вбрання. Навряд ця жінка використовувала б шиповані рукавиці або шкіряну маску. Водночас костюм мав витримати інтригу щодо особистості, яка за ним прихована.

У фільмі майже відсутні криваві сцени. Це було свідоме рішення?

Не було бажання впиватись сценами насилля. Якби це був слешер, цього потребував би жанр. Ми хотіли сконцентруватися на героїні та її внутрішніх переживаннях. На обставинах, що змусять її вижити. Звісно у фільмі є деякі криваві елементи, але вони другорядні щодо атмосфери.

У фільмі звучить думка, що кровна помста - це традиція грузинського народу. Ви з самого початку будували історію навколо неї, чи вона була сформована в процесі зйомок?

Тема кровної помсти виникла не одразу. Коли ми збирались знімати фільм в Україні цього підтексту не було. Коли зйомки перенесли до Грузії, сценарій був адаптований під місцеві особливості. Виникли інші діалоги та персонажі.

(Спойлер)От, наприклад, дід-грузин, що розмовляє з героїнею на незрозумілій їй мові, чим створюю напружену, таємничу атмосферу. Вже у новій локації згадали, що в цих краях існує певна традиція з давніх часів. Є цілий ритуал. Ми скористалися цим контекстом. Показали, як національний звичай проявляється у гіперболізованій формі. Це зробило образ антагоніста більш драматичним. У нього з'явився виправданий мотив, а не тому що це просто злий персонаж. Хтось може навіть перейнятися до нього співчуттям.

Умовно кажучи, історія має два фінали: песимістичний та більш позитивний. Чому не зупинилися на більш драматичному варіанті?

Це якраз була пропозиція від американської сторони. Тому що західна аудиторія не любить песимістичних фіналів. Ми вирішили прислухатися до поради копродюсерів.

(Спойлер) В першому варіанті героїня вмирала. Зважаючи на запити закордонного глядача, ми подарували персонажу шанс на життя, нехай і трохи фантастичний.

Надихалися іншими культовими представниками жанру?

Я взагалі дуже багато дивлюсь різножанрового кіно. Коли готувався до фільму, безумовно, надихався різними проєктами. Наприклад, для мене дуже важлива візуальна складова. Навіть криваві сцени мають виглядати гарно з естетичної точки зору. Тому переглядаю стрічки, яким притаманний подібний стиль. Ідеї для сюжетних поворотів знаходжу в іншому кіно. Дуже багато різного матеріалу, який вплину на остаточний задум. Фільми зі сніговим антуражем теж не оминув увагою. Навіть дивився огляди, щоб дізнатися, як полегшити знімальний процес в екстремальних умовах. «Пік страху» – мікс різних художніх образів.

Співпраця з  Lionsgate якось вплинула на сам фільм?

Іноземна студія приєдналася вже після того, як фільм був знятий. За виробництво відповідала українська компанія Solar Media Entertainment. На етапі зйомок проєктом зацікавився голлівудський сейлз-агент Arclight Films. Вони запропонували продавати стрічку у світі після того, як був представлений перший тізер. Вже потім з'явився дистриб'ютор – Lionsgate. Тому на знімальному майданчику була повна творча свобода. В нас був невеликий бюджет. Американці щиро дивуються, коли дізнаються, що нам вдалось зняти подібний фільм з невеликою командою за двадцять один день, і в несприятливих умовах.

Які особливості зйомок в екстремальних умовах?

Знімальній групі було важко. У багатьох з її учасників йшла кров носом від постійних перепадів тиску. Іноді виїжджали рано зранку, коли на вулиці була заметіль. Іванка по-справжньому стрибала в холодну воду та лежала у снігу. Якщо в кадрі це займає хвилину, то в реальному житті їй доводилося робити це набагато довше.

Заходили на початку дня у снігові замети, а виходили пізно ввечері. Одного разу снігохід разом з каскадером покотився вниз до гірської прірви. На щастя, він встиг з нього зістрибнути. Недалеко від нас сходила лавина. Але наслідки оминули нас стороною. А ще якось нас загубив ратрак — спеціальна машина, що возила усю знімальну групу та техніку. Був туман. Ми не бачили навіть на відстані витягнутої руки. Чекали на нього декілька годин, почало темніти. Нас не могли знайти, тому що не було видно куди їхати.

У фільмі є сцена сходження лавини. З її втіленням пов'язанні якісь труднощі?

Сходження лавини у фільмі – це постпродакшн. Єдина сцена, де в нас є графіка. Вибух знімали окремо. Потім розробили 3D модель гори, де відтворили необхідний візуальний ряд.

Читаєте коментарі глядачів в мережі?

Ні, не читаю. В мене немає на це часу. Люди, які сидять і пишуть гнівні відгуки, або не мають чим себе зайняти, або намагаються самоствердитися за допомогою образ. Кіно — це суб'єктивна субстанція. Можна зайти на сторінку фільму «Тенет» Крістофера Нолана — геніальне кіно — і прочитати, що режисер обкурився. Люди пишуть відповідно до свого інтелектуального рівня. Я читаю статті, що пишуть професійні критики, зокрема закордонна преса. Ось це дійсно цікаво. Наприклад, на горрор-порталах достатньо погані відгуки, тому що в Америці фільм позиціювали як слешер. Люди очікували «Різню бензопилою в Техасі», а отримали трилер з драматичним фіналом. Але такі особливості бізнесу. Компанія, що придбала фільм, прагне його окупити, а жанр слешер має попит. Коли пише незалежна преса — відгуки добрі. У газеті The Guardian, авторитетному виданні Британії, написали дуже круте рев`ю та радили усім дивитися фільм. Ось це цінно. Звісно, вони звертали увагу на деякі нюанси, про які можна сперечатися, але вони робили це з розумінням бюджету фільму. Наші критики пишуть різні думки. Якось я читав рецензію, де автор навіть правильно визначити жанр не зміг.

 Ви бачите себе жанровим режисером чи готові працювати у різних напрямах кіно?

Я думаю, що найближчим часом я буду працювати в жанрі трилер. В мене є нові ідеї. Хотілося би реалізувати їх та закрити свій особистий гештальт. Не виключено, що в майбутньому я спробую себе в інших напрямах. Все залежить від сценарію. Якщо я буду відчувати, що він мене вражає, це буде цікаво глядачу й може бути комерційно вигідним – чому ні? Зараз ми відзняли містичний трилер «Егрегор». Він у процесі постпродакшну. Орієнтовано прем'єра відбудеться вже цієї осені.