Режисер Стас Капралов про зйомки по коліно в снігу та відмінності трилера від слешеру
28 січня в український прокат вийшла стрічка «Пік страху» / Let it snow, яка стала дебютом Стаса Капралова у повнометражному кіно. Після виходу першого тізеру, фільмом зацікавились великий голлівудський сейлз-агент Arclight Films та компанія Lionsgate, що посприяли виходу стрічки на міжнародний ринок. Історія відбувається у засніжених горах Грузії, де закохана пара вирішує провести святковий вікенд, але зіштовхується з таємничим переслідувачем, що прагне їх смерті.
Flashforward Magazine поговорив зі Стасом, режисером та автором сценарію фільму, про те, чому він надає перевагу жанру трилера, які особливості зйомок в екстремальних умовах, а також про те, що пише про стрічку закордонна преса.
Чому для дебюту в повнометражному кіно обрали трилер? Адже глядач з упередженням ставиться до цього жанру.
По-перше, я люблю трилери в усіх можливих їх проявах. Не погоджуюсь з тими, хто вважає цей жанр суто розважальним та поверхневим. Можемо пригадати, наприклад, фільм Фінчера «Бійцівський клуб». Якщо порівняти його з типовою фестивальною драмою, за художніми ознаками він виявиться більш вартий уваги. Також я знаю прекрасні горрори, що є справжніми витворами мистецтва. Зокрема Даріо Ардженто створив фільми жахів, які суттєво вплинули на розвиток кінематографу. Все суб'єктивно: комедія може бути примітивно або великою, а драма глибокою чи банальною.
По-друге, перед нами не було мети потрапити у конкурсну програму фестивалів. Стрічка створювалась для міжнародного ринку. Саме трилер з елементами горрору — найбільш прийнятний жанр, з яким можна досягти успіху. Подібні проєкти цікаві для іноземних продюсерів та компаній. У випадку з нашим фільмом цей факт підтвердився. Ми отримали контракт від великих голлівудських дистриб'ютора та сейлз-агента. Сьогодні вже 124 країни купили фільм, включно з США, де за його прокат відповідає Lionsgate - компанія, що випускала «Голодні ігри», «Пилу», «Реквієм за мрією» тощо. «Пік страху» не претендує на лаври глибокого кіно, хоч драматичні елементи також є однією з його складових. У стрічці є моменти, які здатні достукатись до глядацьких сердець, але в основному це мейнстрим. Саме тому проєкт вдало продали до багатьох країн. Це мотивує.
Наразі я не бачу сенсу робити щось виключно за державні кошти та розраховувати на прокат в межах України. Окупити фільм за один мільйон доларів в умовах вітчизняного ринку практично неможливо. Треба шукати інші шляхи. І ми рухаємось в цьому напряму. Я розумію, що знімати цікаве мені кіно зможу тоді, коли зроблю декілька комерційно успішних проєктів. Це моє бачення.
Чим обумовлений вибір локації для проведення зйомок?
Спочатку ми мали знімати в Україні. Локацією обрали Драгобрат. Знімальна команда була готова виїжджати, але з логістичних причин довелось перенести початок роботи на березень. У зв’язку з цим були ризики, що на території гірськолижного комплексу розтане сніг. Для нас це було просто немислимо. Коли залучені американські актори, готується експедиція з технікою — це велика відповідальність. Ми розглянули різні варіанти. Грузія була найкращим серед них. Ба більше, з огляду на останні політичні події ми відчували спорідненість з грузинами. З їх сторони була дуже тепла зустріч. Нам були запропоновані вигідні умови для зйомок. Але найголовніший аргумент на користь Грузії — фантастичні гори. Ми зрозуміли, що вони чимось нагадують ландшафт Колорадо. Це було великим плюсом, бо ми орієнтувались на західний ринок. Велика перевага, коли для іноземного глядача пейзажі фільму здаються знайомими.
Які емоції намагалися викликати у глядача за допомогою атмосфери фільму?
Головною метою було допомогти глядачу відчути холод, який огортав героїню та муки, що їй довелось зазнати. Ми провели у горах місяць зйомок, тож знаємо як це пройти п'ятсот метрів по снігу, що сягає вище колін, та страждати від перепадів тиску. Хотілось поділитися цим досвідом з іншими людьми. Ми не знімали з величезними голлівудськими бюджетами. Дивувати екшн-сценами змоги не мали, тому робили акцент на відтворенні реальної атмосфери грузинських гір, їх неповторної естетики.
Ви навмисно обрали на головну роль тендітну дівчину?
Ні, не навмисно. Ми лише хотіли потрапити в бажаний образ. Довго шукали героїню. Багато актрис пробувалося на цю роль. Прагнули, щоб дівчина була гарною та милою, але водночас мала сталевий характер. Необхідно було втілити персонажа, що йде не за життям, а назустріч смерті. Коли на горизонті з'явилася Іванна Сахно, стало зрозуміло, що вона відповідає усім критеріям. Я дуже задоволений її акторською роботою. Вважаю, що це вищий пілотаж, коли одна людина здатна втримати на собі увагу глядача.