Максим Сорокін Вогонь і кров: чим може зацікавити і чим розчарувати серіал «Дім дракона» від HBO
21 серпня на HBO виходить «Дім дракона» – довгоочікуваний приквел «Гри престолів» про війну між Таргарієнами за владу. Сказати, що розширення сюжету одного з найголовніших серіалів останніх двох десятиліть є важливою подією для мільйонів фанатів «Пісні льоду та полум’я» – це не сказати нічого. Його точно подивляться мільйони, а тому HBO хоч і вклалася і серіал солідним бюджетом, може не дуже переживати про сценарій. Головний редактор Flashforward Magazine як слід перечитав книгу-першоджерело «Вогонь і кров», пригадав основні події з неї і зібрав докупи те, у чому серіал приємно здивує глядачів, а також ті моменти, які точно можуть розчарувати.
Проблема #1 – «Вогонь і кров» не має лінійного сюжету
Випущений у 2018 році роман критики та фанати сприйняли дуже неоднозначно. З одного боку, книжковий спін-офф за незавершеної основної історії викликав лише гнів у дусі «Джордже, а може все ж допишеш «Вітри зими» чи ще 10 років почекати?». З іншого боку – будь-який контент з надпопулярного світу «Пісні Льоду та Полумʼя» можна вважати святом, тим більше коли він розповідає про чи не найбільш популярних персонажів – Таргарієнів.
І це не поетичне узагальнення. «Вогонь і кров» - це буквальна історична хроніка благородного дому Таргарієнів, яка охоплює події від підкорення Вестеросу Ейєгоном Завойовником до безславного падіння цієї династії за часів Ейєріса Божевільного. Для більшого розуміння: перед нами аналог літопису як єдиного послідовного джерела знань у добу Середньовіччя. Як реального, так і фентезійного.
Але літописний формат (або ж формат хроніки) має один нюанс - це не історія у звичному для нас лінійному розумінні та більш-менш обʼєктивному осмисленні фактів чи подій. «Вогонь і кров» зібрана з рукописних праць трьох персонажів, які належать до різних соціальних станів та володіють різною інформацією про ті чи інші події. Завдяки цьому Джордж Мартін доводить до абсолюту свій улюблений point-of-view метод літературний прийом подачі матеріалу, коли автор повідомляє про те чи інші події відразу з кількох точок зору. Завдяки тому, що одна й та сама інформація розповідається різними словами та наділяється іноді полярними оціночними судженнями, читач далеко не завжди розуміє, як саме було насправді.
З таким непростим першоджерелом й довелось працювати шоураннерам серіалу. Цю змістову невизначеність легко порівняти з роботою над останніми сезонами «Гри Престолів»: у сценаристів були основні ідеї та події з книг Мартіна, але ефективно наситити цей світ подіями та продуманими другорядними персонажами вони не змогли. Чи вийде у команди створити вдалий серіал без детального першоджерела або ж буде як останньому сезоні «Гри престолів»?
Проблема #2 - книга не ставала на жодну зі сторін «Танцю Драконів». Серіал точно стане
Центральною подією «Дому Дракона» взяли т. зв. «Танок драконів» – громадянську війну за Залізний Трон.
(Не дуже) коротко про причини цієї війни
Війну спричинила династична криза Таргарієнів і зіткнення традицій умовно «панаєхавших» валірійців та місцевих Андалів у питанні спадкоємності. Звичаї Андалів вимагали передавати трон старшому представнику чоловічої лінії. Проте Таргарієни хоч і жили у Вестеросі, але правили за звичаями стародавньої Валірії і чхати хотіли на закони «вестероських варварів». Нащадки Ейєгона Завойовника призначаючи спадкоємців на власний розсуд і без особливої уваги на стать.
За це як джерело логічного розвитку феміністичної лінії зачепилися шоураннери серіалу.
Вперше серйозні проблеми спадкоємності виникли після смерті короля Джейєхеріса I та його прямого спадкоємця принца Ейємона. Тоді королем було обрано Візеріса I: той був не був представником старшої гілки спадкоємців престолу, але мав чистішу кров Дракона. Призначивши Візеріса, «Велика Рада» лордів 101 року створила більш-менш стабільний прецедент: Таргарієни не можуть передавати владу за жіночою лінією, а тільки чоловікам.
Але сам Візеріс діяв за відомим принципом Game of Thrones «я король, а тому роблю що захочу». Частіше за все ця закінчувалося недобре для всіх, правда? І це підводить нас до подій роману «Вогонь і кров» про які розповість «Дім дракона».
Візеріс I призначив спадкоємицею свою старшу дочку Рейєніру Таргарієн і вже готував її до правління Вестеросом. Це вона у серіалі:
Але потім одружився з Алісентою Хайтауер, яка народила йому трьох синів - включаючи майбутнього короля Ейєгона II. А це вона у серіалі:
Паралельно на трон претендував Дейємон Таргарієн – брат короля Візеріса і другий чоловік Рейєніри Таргарієн. Прекрасний воїн, але дуже жорсткова людина. Це він у серіалі:
Звісно, Хайтауери як древній і дуже багатий дім стародавніх королів, почали добиватися призначення дітей Алісенти справжніми спадкоємцями Залізного Трону. Через колір гербів цих благородних домів одна з партій почала називатися «Чорні» (прихильники правління Рейєніри), а інша – «Зелені» (прихильники Ейєгона та Алісенти). Конфлікт влади не вдалося вирішити мирно і почалася війна.
У книзі ця війна висвітлюється відразу трьома людьми:
- септоном Юстасом
- мейстером Орвілем
- блазнем Грибком
Юстас та Орвіль є класичними представникам літописно-хроністської традиції Середньовіччя. Як літописці у реальному світі описували життя правителів у пафосно-обілюючому форматі, так і хроністи фентезійного світу Мартіна описують події аби виправдати якусь зі сторін конфлікту (Юстас «топив» за «Зелених», Орвіль – за «Чорних», а блазень принижував усіх).
З одного боку, такий стиль залишає величезний простір для домислів та спекуляцій. Але з іншого – не дає оповідачу стати на якусь зі сторін конфлікту, залишаючи це на читачів, які вже стерли багато клавіатур за аргументами на Reddit.
Для книги це чудове рішення. Але для серіалу проблема у давно мемному аргументі «не все так однозначно» - і у випадку книг Джорджа Мартіна це дійсно правда. Сторони цього конфлікту сильно відрізняються від сторін у «Війні П'яти Королів». У війні яку ми бачили у «Грі престолів», можна досить легко виділити умовних:
- «добрих» (це Старки і Таллі, Аррени)
- «злих» (Ланністери, Болтони, Грейджої)
- «нейтральних» (Станніс та Ренлі Баратеони, Таллі, Мартели)
«Танок драконів» набагато ближче до зони «сірої моралі»: і «Зелені» і «Чорні» спалюють поля та міста, лорди зраджують своїх королів по кілька разів і загалом дотримуються принципу «на війні немає заборонених прийомів». За таких умов буде тупо, якщо шоуранери зроблять ухил у бік однієї з фракцій. А вони з великою ймовірністю оберуть Рейєніру.
Можливість #1 - Збільшення ролі жіночих персонажів дійсно логічне
Так, з описаного вище здається, що «Дім дракона», може стати на сторону Рейєніри як сильної жінки в оточенні чоловіків, які не хочуть бачити її королевою та зберегти чинний порядок речей. Майже вся промо-кампанія побудована навколо Рейєніри та Деймона, які є лідерами «Чорних», а більшість постерів та тизерів презентують їх як центральних персонажів усього серіалу.
Проте важливим акцентом цих трейлерів є протистояння Рейєніри, Рейєніс Веларіон та Алісенти Хайтауер як жінок, яких всі вважають обʼєктами великої політики, а вони все ж прагнуть бути субʼєктами.
І ось цей факт має дійсно хороший потенціал для розбудови нормального сюжету емансипації. По-перше, у книзі Алісенту зробили сильною, хитрою, але все ж маріонеткою свого батька Отто Хайтауера. Враховуючи глибину її персонажа, набагато логічніше, щоб все було навпаки. По-друге, середньовічна історія Англії та Європи, якою традиційно надихається Джордж Мартін, знає немало прикладів, коли жінки здобували владу не завдяки, а всупереч обставинам. Якщо «Дім Дракона» зробить цю зміну правильно, то виправить багато помилок «Вогню і крові».
Проблема #3 - Нелогічна зміна кольору шкіри Веларіонів, яка впливає на сюжет
Одним з головних пунктів критики майбутнього серіалу є те, що «Дім Дракона» прогнувся під запити на дайверсіті та змінив колір шкіри дому Веларіонів – теж вихідців з Валірії та родичів Таргарієнів (першою дружиною Дейємона була Лейна Веларіон).
Як і у випадку з обома сезонами «Відьмака» від Netflix, серіал HBO відходить від конкретного опису персонажів, що вказані у книзі. У романі «Бенкет для воронів» (частина «Серсея III») Веларіони описуються як ті, хто зберіг характерні риси валірійців: білу шкіру, сріблясте волосся та фіалкові очі.
Ось як виглядають Валеріони у книгах та серіалі:
Звісно, зміна кольору шкіри саме у Веларіонів, які є чужими для Вестеросу мігрантами з валірійського півдня – набагато логічніше, аніж, скажімо, все, що робить згаданий Нетфлікс та Амазон у «Кільцях влади». Але очевидне бажання догодити «ПолітбюроТвіттеру» породжує не тільки підгорання сраки фанатів, а й сюжетні проблеми.
Наступний абзац має великі сюжетні спойлери. Редакція Flashforward Magazine не вважає такі речі проблемою, але поважає ваш вибір. Вважайте себе попередженими.
- Лейєнор Веларіон був троюрідним братом і першим чоловіком Рейєніри Таргарієн.
- Це був типовий династичний шлюб, що посилював чистоту крові валірійців і забезпечував Таргарієнів сильним флотом Веларіонів.
- Лейєнор – гомосексуал. Це породжувало чутки, що шлюб з Рейєнірою ніколи не був консумований.
- У Лейєнори та Рейєніри було троє дітей. Всі мали каштанове волосся, карі очі та кирпаті носи, що натякало, що їх батьком був Харвін Стронг – капітан «Золотих плащів» міська варта Королівської Гавані і можливий коханець Рейєніри. Такі звинувачення є типовим для Середньовіччя casus belli формальний привід для початку війни, який начебто легітимізує претензію агресора і точно буде використане у серіалі.
Чорний колір шкіри Лейєнора Веларіона робить всю лінію таємниці їх дітей непотрібною. Якщо в книзі невалірійську зовнішність дітей Лейєнора і Рейєніри можна було якось виправдати – принц Бейлор Зламай Спис теж був чорнявим і карооким – то біла шкіра дітей Рейєніри відкрито говорить про те, що вони бастарди і руйнує будь-яку інтригу.
