fbpx

Берлінале 2023: головні фільми фестивалю від українців та про Україну

З початку повномасштабного вторгнення жоден кінофестиваль класу А не обійшовся без українських стрічок. Ігровий фільми «Памфір» Дмитра Сухолиткого-Собчука мав премʼєру в Каннах, «Люксембург, Люксембург» Антоніо Лукіча представляв Україну в Венеції, а в США на Санденсі було показано одразу три фільми українського виробництва.

На річницю початку  Росією повномасштабної війни підпадає щорічний кінофестиваль Берлінале. Цього року організатори світового фестивалю в Німеччині не оминули теми війни в Україні, створивши не лише програму солідарності, але і відібравши майже в кожну конкурсну та позаконкурсну програми українські стрічки. 

Цього року Flashforward Magazine вперше відвідає Берлінський кінофест (самі досі не віримо). Саме  тому наша авторка Єлизавета Сушко поспілкувалася з українськими режисер(к)ами, що потрапили в секції Берлінале про їх кіно та відчуття місії представлення України всьому світу. 

Конкурсна програма Panorama

У «Панораму» Берлінського кінофестивалю відбирають фільми з усього світу з яскраво вираженим політичним, гендерним або соціальним контекстом. Зазвичай, це добірка нестандартних стрічок. Переможця(ницю) у цій категорії визначає глядацьке журі. 

«Ти мене любиш?», реж. Тоня Ноябрьова 

Цей фільм – особиста для режисерки історія дорослішання, яка розгортається напередодні падіння СРСР. 17-річна Кіра стає свідком розлучення батьків, розпаду однієї країни та народження іншої. Головні ролі виконали Карина Химчук («Королі репу»), Наталія Лазебникова, Олександр Жила (участь у виставах в театрі «Актор») та Максим Михайличенко («Жіночий лікар»). 

Тоня Ноябрьова, режисерка

Я не можу сказати, що це від А до Я моя особиста історія. Все ж таки,  там є багато вигаданого. Це така компіляція моїх зовсім дитячих спогадів і не дитячої памʼяті про розлучення батьків. Коли це сталося, я вже жила власним життям. Тобто, це добірка моїх внутрішніх переживань і думок. Я завжди обираю для своїх чи-то фільмів, чи то постів в Інстаграм, будь-чого, теми, які мене хвилюють. Я не знаю як можна працювати з тим, що тебе не бентежить. Тому і зʼявився цей фільм – воно в мені кипіло і просто виривалося назовні. 

Хоч я і бачила, і добре розуміла про що я хочу розповісти, сценарії переписувався безліч разів, тому ідея трансформувалася, бо трансформувалася Я. 

Зйомки закінчилися 20 лютого 2022 року. 25 лютого я мала їхати в Тбілісі (монтажерка фільму– грузинка), ми мали почати пост продакшн у Грузії. Але 24-го «щось пішло не так». Тим не менш, я дісталася Тбілісі в березні, де почалася робота над монтажем і головне – пошуком партнерів, які б допомогли нам завершити фільм.

У результаті, ми знайшли чудову шведську компанію Grammon та шведський фонд Film I Vast, завдяки яким завершили роботу над звуком та загалом втілили все, щоб цей фільм був рівня Берлінале. А премʼєра на цьому фестивалі для мене – це як політ в космос

До Берлінале стрічка взяла участь у секції Work in progress Каннського та Стокгольмського кінофестивалів, на майданчиках Tallin Black Nights та Ukraine Now, які представляли сучасне українське кіно. Також була відібрана в офіційну програму Work in progress фестивалю у Сан-Себастьяні. 

«Залізні метелики», реж. Роман Любий

Документальний фільм, над яким працювали кінооб’єднання «Вавилонʼ13» у копродукції з TRIMAFILM (Німеччина) та RBB/ARTE (Німеччина) досліджує обставини збиття літака MH17, риторику російських пропагандистів навколо цієї події, та реакцію світової спільноти на цей злочин.

Роман Любий, режисер
Цей фільм присвячений пасажирам і екіпажу рейсу MH17 та всім жертвам російської агресії проти України. Це наша реакція на непокаране вбивство 298 громадян різних країн і континентів, яке було скоєне у нас вдома і ми не могли не висловитись. Це наша відповідь вбивцям і брехунам від нас як від громадян України і як громадян Світу.
Спершу я думав, що «Залізні Метелики» теж буде чистим доком та потім поступово у сценарії почало зʼявлятися художнє оформлення, яке стало майже рівноцінним компонентом. В історії про MH17 часто бракує слів, щоб описати почуття, але зробити це у цій роботі мені допомогла техніка фізичного театру, коли я можу висловитися завдяки рухам акторів

До показу на Берлінале фільм вже мав насичене індустріальне та фестивальне життя. Раніше проєкт фільму був представлений на українських та міжнародних кіномайданчиках серед яких CPН:DOX, Docudays UА, Kharkiv MeetDocs, Sunny Side of the Doc, Docs Barcelona, IDFA, Sheffield DocFest. Світова премʼєра фільму відбулася на головному фестиваль США – Sundance. 

У світі, в якому насильство може прикриватися лише брехнею, а брехня — приховуватися лише насильством, «Залізні метелики» показує правду про те, що відбулося з MH17, і також те, що було поставлено на кін через відсутність відповіді на це. Режисер Роман Любий використовує безліч візуальних матеріалів та особистих свідчень, щоб створити це художнє, але все ще обґрунтоване, дослідження переломного моменту в сучасній світовій історії. Цей випадок масового вбивства не лише зруйнував життя людей та майбутнє, яке вони могли побудувати, — але й містив паростки майбутнього в якому ми тепер живемо,

відгукується про фільм команда Sundance Film Festival.

Секції Generation

Generation Kplus та Generation 14plus – дві конкурсні програми, що традиційно представляють найновіші міжнародні coming-of-age стрічки. Фільми в цих програмах в більшості орієнтовані на молоду аудиторію. Цього року серед журі в секції Generation 14plus українська режисерка Катя Горностай.

«Ми не згаснемо», реж. Аліса Коваленко

В рамках секції Generation 14plus відбудеться світова премʼєра документального короткометражного фільму української режисерки Аліси Коваленко, копродукція України, Франції, Польщі та Штатів.  

Історія розповідає про групу підлітків, що знаходяться на перехідному етапі між дитинством і дорослішанням та живуть на Донбасі. В умовах, коли ще не так близько чутно вибухи і постріли, вони вирішують втілити свою мрію – поїхати в подорож. В один момент неможлива фантазія стає реальною.

Аліса Коваленко, режисерка
Важливо, що світова премʼєра нашого фільму буде на такому великому фестивалі, як Берлінале. Це можливість говорити з досить широкою аудиторією. Це можливість, що тебе почують. В нашому фільмі є дуже важливий меседж. І хоча це історія про підлітків, дітей на Донбасі, про їх мрії, силу цих мрій, про те, що треба бажати та фантазувати, незважаючи ні на що, про те, що мрії можуть висвітлювати світ навіть в найпохмуріших місцях – цей фільм насправді про всіх нас. І меседж цієї стрічки теж про всіх нас – українців. Він про те, як наші мрії, наші життя намагається поглинути темрява. Незважаючи на те, що фільм мав би бути про здійснення мрії, а став про їх розбиття, тому що прийшла повномасштабна війна, яка багато чого зруйнувала в житті наших героїв, все одно в цьому фільмі багато ніжності та надія, що ми переможемо темряву, бо всередині кожного з нас багато світла

«Ми не згаснемо» – мозаїчний портрет молодого покоління на тлі війни, яку росію розвʼязала в Україні в 2014 році. Фільм знімали з 2019 по 2022 рік в стратегічних містах Станиця та Золотий-4, що на Луганщині, де українська армія протистояла гібридній терористичній армії , яку підтримує Кремль. Герої фільму опинилися між двома світами – рідним та чужим. З початком повномасштабної війни режисерка вступила в лави Зброєних Сил України, захищала Київщину та Харківщину та за чотири місяці служби повернулася до створення фільму. 

Аліса Коваленко, режисерка
Для мене це був дуже складний фільм, тому що в ньому багато героїв, елементів. Він дуже незвичний в монтажі, насправді. Ми поєднали лінії пʼятьох героїв, щоб створити один стан, один спільний простір. Наша команда пройшла дуже непростий шлях з цим фільмом. Неодноразово змінювався його контекст, та все неповоротно змінило повномасштабне вторгнення росії. Коли ми дивилися чорнової монтаж, який ми зробили до цього – було дуже складно. Нам довелося дуже багато змінити. Так, для мене це був надзвичайно складно, але в той же час це був для мене дуже цікавий проєкт, з яким я всі три роки змінювалася разом.
Приємно, що ми вже отримали багато запрошень на фестивалі, не лише на європейські, але що ще цінніше — отримуємо дуже багато теплих відгуків, що говорить про те, що фільму відгукується багатьом людям. Це дуже важливо для команди

«Прокидаючись у тиші», реж. Міла Жлуктенко і Даніель Асаді Фаезі

Копродукційний короткий метр Німеччини та України в секції Generation Кplus розповідає про війну минулого та сучасності очима дітей. Події відбуваються одного літнього дня у колишній німецькій казармі: тут знайшли притулок діти, змушені тікати з України від війни. У своїх іграх вони відкривають військові символи з фашистського  минулого та пов’язують їх зі своїм зовсім недитячим та невеселим досвідом реальності. 

Даніель Асаді Фаезі, режисер
Ми почали ресерч з історії цього бараку в моєму рідномі місті ще кілька рокуів тому. Ми проводили дослідження ще глибше, шукали документи, інформацію про те, як це місце виглядало до того як нацисти почали будувати там бараки. Там були американські військові в 40-х роках. Для нас, для мене особисто, знання про це місце були дуже важливим.
Коли почалося повномасштабне вторгнення у лютому 2022 року, ми вирішили, що ми маємо реагувати. Ситуація змінюється, ми маємо героїв та ми не могли не зафільмувати цей дуже особливий період – період релокації, перше літо українських дітей в Німеччині. Ми хотіли показати іншу сторону цієї війни.

Конкурс Shorts

Щорічно в конкурсній програмі Берлінале представляє глядачу 25 короткометражних фільмів з усього світу, показ яких – міжнародні та світові премʼєри. 

«Це побачення», реж. Надія Парфан 

«Це побачення» — перша ігрова стрічка Надії Парфан («Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго», «Жінки, що грають в ігри», «Reve ta Stohne» on tour», «Я не хотіла робити фільм про війну»), а також перший проєкт власного виробництва онлайн-кінотеатру Takflix. Короткометражний фільм створено в рамках україно-британського спецпроєкту Ukrainian Talents at Nowness вже після повномасштабного вторгнення.  

Це історія про столицю країни, в якій триває повномасштабна війна, але не припиняється життя у всіх його проявах. На світанку по Києву з шаленою швидкістю мчить авто. Коли воно нарешті гальмує, з машини виходить людина у камуфляжі. На неї чекають.  

Надя Парфан, режисерка
Перш за все, це радість моя як режисерки, як авторки сценарію і постановниці, бо потрапити на Берлінале – якась мрія. Цей фільм зроблено з великої пристрасті і любові. Він створений без державного фінансування: в нього маленький бюджет та дуже віддана команда. Тож, це також перемога і визнання досягнень команди, підтвердження, що всі зусилля не були даремні.
По-друге, це важливо для України сьогодні, бо «Це побачення» – фільм на воєнну тематику і він, як на мене, досить несподівано і цікаво підходить до теми України в війні, міста в війні, краси кохання, стосунків і, головне – прав людини під час війни. Це дуже вітальне кіно. Для мене, це кіно про те, що на фоні смерті і жахіть життя грає несподіваними і дуже красивими барвами. Це фільм про життя, про суб'єктність і спроможність. Про те, що ми не просто бідосі, які потерпають від держави агресора, а що ми потужні і ми можемо дати відсіч. Прийнамі, мені хотілося б його таким бачити.

Секція Encounters

Найбільше експериментальна конкурсна програма фестивалю, де автор(к)и кидають виклик традиційним кіно формам та пропонують альтернативні погляди на світ 21-го століття. Encounters – місце зустрічі для людей різних поглядів та життєвих шляхів, яких обʼєднує любов до авторського кіно. 

«Східний фронт», реж Віталій Манський та Євген Титаренко

В програмі цієї секції  копродукційна стрічка Латвії, Чехії та Україну, яку створив дует авторів – український ветеран Євген Титаренко та російський режисер українського походження Віталій Манський. Фільм, що показує велику війну очима парамедиків знімали в різних куточках України, зокрема в Київській, Харківський і Херсонській областях. Премʼєра відбудеться 24 лютого, на річницю повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Секція Forum

Добірка фільмів у цій секції спрямовані на розширення розуміння того, що таке фільм. Вони змушують замислитися про вірність загальноприйнятих норм та відкривають нові перспективи, щоб допомогти зрозуміти кіно та його зв’язок зі світом по-новому. Програма може включати будь-що для досягнення своєї мети: сучасне та історичне, аналогове та цифрове кіно, мистецтво інсталяції, перформанс та музика.

W Ukrainie («В Україні»), реж. Пьотр Павлус та Томас Вольскі

Польський фільм-дослідження режисерської команди з Томаша Вольського та Пйотра Павлюса, які вирушили в подорож від заходу через Київ у Харків, знаючи про російську війну проти України з того, що тиражують ЗМІ. Цей маршрут веде їх разом з глядачем глибоко в досвід війни, від спостереження за її наслідками на вулицях до проживання разом з українцями цих жахіть російської агресії. Раптові вибухи біля автобусної зупинки, обід у бомбосховищі та споглядання свіжого кладовище, на якому майорять прапори. Кадр за кадром режисери замінюють легкі образи, які лише швидким поглядом проглядаються на поверхні війни, на глибоке занурення у реальність, у якій живе Україна з 24 лютого 2022 року.

Berlinale Special Gala

Цьогоріч фестиваль Берлінале створив спеціальну секцію, присвячену солідарності до України. В її межах відбудеться премʼєра документального фільму Шона Пена та Аарона Кауфмана Superpower. 

Зйомки доку, який тоді мав назву «Наддержава» розпочалися ще на початку 2021 року, коли повномасштабне вторгнення Володимира Путіна в Україну було назріваючою, хоча й віддаленою, загрозою. Пенн і Кауфман приїхали в Україну, щоб дізнатися більше про Володимира Зеленського, актора і коміка, який зіграв мало ймовірного кандидата в президенти на телебаченні, перш ніж стати фактичним президентом України, і який на той момент був відомий насамперед американцям в контексті історії з Трампом. 

24 лютого 2022 року, коли Пенн і Кауфман знімали в Києві, вторгнення Росії стало головною темою для всього світу. Коли в місті прогриміли вибухи, стало зрозуміло, що режисери стають першими свідками цієї історичної боротьби «Давида та Голіафа». Пенн взяв перше з багатьох інтерв’ю із Зеленським у ніч вторгнення і, глибоко вражений тим, що він побачив у Києві та під час подорожі знімальної групи до кордону, став неофіційним послом України. 

Retrospective - Coming of Age

Незважаючи на таку широку програму українського кіно на фестивалі цьогоріч, є і досить дивне рішення програмників Берлінале. В ретроспективній секції програми «Солідарність Україна-Іран» покажуть фільм, який є вибором Сергія Лозниці – українського режисера білоруського походження, який останнім часом веде культурне лобіювання Росії про історичні факти у своїх фільмах. В межах програми буде показано радянський фільм «Красуня» Нийоле Лепешкайте.