Єлизавета Сушко Красиво, але пусто: «Аватар: Шлях води» як найбільше розчарування року
Дочекалися так дочекалися: у великий кінотеатральний прокат, незважаючи на блекаути, вийшло продовження найприбутковішого довгий час цей титул утримував саме перший «Аватар», поки його не витіснили «Месники: фінал», Після повторного прокату «Аватар» повернув свій статус фільму в історії кіно та однієї з найулюбленішої стрічки для широкої аудиторії – «Аватар: Шлях води». Авторка Flashforward Magazine Єлизавета Сушко подивилася фільм на преспоказі, але ви ж пам’ятаєте принцип «є світло–є рецензія»? Тому ми видаємо текст лише зараз – про мінімальні «ЗА» та, на жаль, багато-багато «ПРОТИ», які перекреслили все солодке передчуття і точно визначили нійбільше розчарування року. Про це і поговоримо.
По трейлеру ми з вами бачили і розуміли: Джейк та Найтірі народили дітей, а небесні люди повернулися у «найкращих» традиціях Rise of Skywalker.
Схема вийшла менш деструктивною для місцевих жителів, але більш складною для землян
Редакція Flashforward Magazine переконана, що спойлерів не існує. Втім, якщо вони є проблемою для вас, попереджаємо: у тексті розбираються деталі сюжету.
Як виявилося, нова команда людей прагне навчитися співіснувати з На’ві поруч, а не знищувати їх, бо на Землі вже от-от не можна буде жити через проблеми з екологією. От тільки про цю проблему «Аватар: Шлях води» не те що забуває, а й взагалі не переймається. Чому так? Бо головний антагоніст – клон Полковника Кворіча, він має єдину мету – помститися своєму вбивці, через якого тепер він існує в тілі Аватара, а не в своєму людському з шрамами на потилиці.
Під фокусом «Джейк – батько, який має захищати свої діточок» сім’я біжить та знаходить прихисток в морському поселенні, де зі своїми здібностями виживання в джунглях вони не лише чужинці, але і тягарна рівні немовлят.
Очікувався й дивовижний візуал. Стійка надія була і на те, що буде новий гострий меседж, який був в першій частині. Той, до речі, все досі резонує, особливо в українському контексті. Чи були ми готові, що вийде сімейний фільм? Більше ні, ніж так. Але саме він і вийшов, навіть якщо до такого нас не готував перший фільм 13 років тому.
Найбільше перший «Аватар» вражав зображенням світу Пандори. Цей нереальний світ зачаровує своїми магічними правилами існування, законами буття природи та традиціями вигаданого народу. Дуже швидко забуваєш, що це вигадка і занурюєшся в це з головою. У випадку нової частини герої переміщуються в нову частину їх планети, з лісової місцевості до моря – але нічого не змінюється. Такі ж закони природи, тільки хвости трошки не підходять для плавання, а колір шкіри місцевих зеленіший.
Візуал на дуже високому рівні. Це єдина обіцяна перевага фільму. Медитативний водний простір, флора та фауна – у всьому відчувається детальна багаторічна робота за допомогою найновіших технологій. Для втілення водянистих сцен не було жодної звичайної голлівудської техніки зйомки «сухе за вологе», де актори бовтаються на дротах, вдаючи невагомість, виконуючи невиразні рухи в повітрі.
За словами членів знімальної групи Кемерона для New York Times, режисер наполягав на «мокрому за мокрим».
«Йдеться про достовірність гри актора. Якщо актор справді у воді, то виникає в’язкий опір. Це те, за чим ми женемося – правдоподібність. Ось що робить все справжнім».
Річі Бейнхем, супервайзер візуальних ефектів у виробничій компанії Кемерона Lightstorm Entertainment.
Але постає питання: кого у 2022 році можна здивувати просто якісним зображенням та протистоянням голлівудським стандартам? Тим паче, що такого ефекту в аймакс, як був в «Дороги люті», коли агресія та насилля спрямовані прямо на глядача, не відбулося.
Замість цього поглиблення глядач отримує купу екшн сцен. При чому, по-перше, немотивованих, по-друге, дуже однотипних. При тому, він достатньо жорстокий: багато насильницької смерті та крові на весь екран. Не дуже доречно для сімейного перегляду, де розкривають стосунки дітей та батьків, коли на крупному плані відлітають людські кінцівки. Виникає відчуття, що за 13 років Джеймс Кемерон став все більше ненавидіти людей.
Герої, яких в полі зору стало в рази більше, не встигають розкритися за більше ніж трьох годинний хронометраж при тому, що багато поворотних подій повторюється декілька разів одна за одною, просто з різними дітьми Джейка Саллі. Бо що, треба залучити всіх?
Але цікавими вийшли дві героїні-матері – Найтірі та Ронал (Кейт Вінслет). В них заклали і силу характеру, і неприхований матріархат та декілька гостреньких жартів.
Головною біллю є навіть не те, що візуал не вражає до мурах чи те, що втрачено фокус на героях, а те, що «Аватар: шлях води» загубив соціальність. Актуальна проблема екології, яку навіть заявили прямим текстом на початку як причину повернення людства на Пандору, перетворюється в фатальну та немотивовану по своїй природі ідею помсти. От і результат на обличчя – втрата глибини та відозміна жанру.
Дивитися чи ні?
Незважаючи на невдоволення, новий «Аватар» дійсно вартий уваги, вартий того, що піти на нього в кіно та прожити цей глядацький досвід на власні очі з темній залі з усіма радостями новітніх технологій. Але об’єктивні факти замикаються на тому, що 13-річне очікування та сформований ним образ не пішли на користь другій частині. Будьте готові, що треба буде абстрагуватися від будь-яких теплих почуттів до «Аватару» 2009 року, щоб сприймати «Шлях води» як атракціон, а не ту стрічку, що задовольняє бажану ностальгію.