Що таке дисплазія? Пояснюємо простими словами

Слово «дисплазія» лякає батьків у кабінеті педіатра, жінок — на прийомі у гінеколога, і взагалі всіх, хто вперше чує цей діагноз. Насправді це не одна хвороба, а ціла група станів, які об’єднує одне — порушення нормального розвитку клітин, тканин або органів. Розберімо, що це таке, які бувають види і що з цим робити.

Що означає слово «дисплазія»

Дисплазія — це патологічний стан, при якому відбувається неправильний розвиток клітин, органів або тканин. Патологія може виникнути ще у внутрішньоутробному періоді або розвинутися протягом життя. Вона проявляється атиповою будовою клітин, зміною форми або розміру ураженого органу, що зумовлює порушення його функцій.

Простіше кажучи: клітини або тканини «пішли не туди» при формуванні. Це може бути дрібна особливість, яка ніяк не заважає жити, а може бути серйозна аномалія, що потребує лікування.

Важливо розуміти: дисплазія сама по собі — не рак і не вирок. Але деякі її форми без лікування можуть до нього призвести.

Основні види дисплазії

Дисплазія буває різних типів — залежно від того, яка тканина чи орган уражений. Найпоширеніші з них:

Дисплазія тазостегнових суглобів

Що це таке

Це вроджене недорозвинення тазостегнового суглоба. Голівка стегнової кістки не сидить щільно у вертлужній западині — або сидить нестабільно, або взагалі виходить за її межі. Дівчатка хворіють у 5 разів частіше за хлопчиків.

Ступені тяжкості

• Нестабільність суглоба — найлегша форма: голівка кістки зміщується, але зв’язок не порушений.
• Підвивих — суглоб недорозвинений, але кістковий контакт ще є.
• Вивих (дислокація) — голівка стегнової кістки повністю виходить із западини.

Як розпізнати у немовляти

Батькам без медичної освіти важко помітити дисплазію самостійно, але є непрямі ознаки:

• асиметрія шкірних складок на ніжках;
• різна довжина ніг;
• обмежене відведення стегна вбік;
• характерне «клацання» при розведенні ніжок.

Діагностика

Первинний огляд проводять ще в пологовому будинку. За необхідності призначають УЗД суглобів або рентген.

Лікування

Чим раніше почати лікування — тим простіший і ефективніший результат. Консервативні методи включають:

• Широке пеленання — фіксація ніжок у розведеному положенні.
• Стремена Павлика — м’яко фіксують ніжки у положенні згинання та відведення, сприяючи центрації головки стегна.
• Ортопедичні шини — подушка Фрейка, шина Віленського.
• Масаж і лікувальна гімнастика.

Якщо консервативне лікування не дає результату або діагноз поставлено пізно — проводять хірургічну операцію з реконструкцією суглоба. Без лікування дисплазія тазостегнового суглоба може стати причиною інвалідності у дорослому віці.

Дисплазія шийки матки

Що це таке

Це патологічна зміна клітин епітелію шийки матки. Захворювання найчастіше зустрічається у жінок віком 25–35 років. Головна небезпека — без лікування дисплазія може перейти у рак шийки матки.

Ступені (CIN — cervical intraepithelial neoplasia)

• CIN I (легка) — уражена 1/3 товщини епітелію. Часто може зникнути самостійно.
• CIN II (помірна) — уражена половина або більше товщини епітелію.
• CIN III (тяжка) — уражені майже всі шари. Це межа між дисплазією і раком in situ.

Симптоми

Головна підступність дисплазії шийки матки в тому, що вона майже не має симптомів. Жінка почувається добре, нічого не болить — а патологія тим часом прогресує. Саме тому профілактичні огляди у гінеколога — не примха, а необхідність.

Іноді можуть бути:

• неприємні відчуття або болючість під час статевого акту;
• незвичні виділення;
• кров’янисті виділення після гінекологічного огляду.

Основна причина

Найголовніший провокатор — вірус папіломи людини (ВПЛ), зокрема онкогенні типи 16 і 18.

Діагностика і лікування

Виявляється за допомогою тесту Папаніколау (ПАП-тест) або кольпоскопії з біопсією. При легкій формі у молодих жінок можлива вичікувальна тактика з регулярним контролем. При помірній та тяжкій формі — хірургічне видалення ураженої ділянки: кріодеструкція, лазерна або радіохвильова терапія.

Після лікування щонайменше протягом 3 років необхідно проходити обстеження двічі на рік.

Дисплазія сполучної тканини (ДСТ)

Що це таке

Дисплазія сполучної тканини — це вроджена особливість будови тканин, кісток, судин, зв’язок і суглобів, що виникає через порушення синтезу колагену та еластину. Це не зовсім «хвороба» у звичному розумінні — радше конституційна особливість організму, яка може проявлятися по-різному: від легкої гіпермобільності суглобів до системних порушень роботи серця та судин.

Оскільки сполучна тканина присутня буквально скрізь — у шкірі, кістках, судинах, зв’язках, внутрішніх органах — прояви ДСТ можуть бути дуже різноманітними.

Симптоми у дітей і дорослих

• Надмірна гнучкість суглобів (гіпермобільність);
• сколіоз, плоскостопість, деформація грудної клітки;
• крихкість кісток, слабкість зв’язок;
• болі у суглобах;
• порушення зору (міопія);
• проблеми з серцем — шуми, аритмія;
• швидка втомлюваність, схильність до синців.

Форми ДСТ

• Диференційована — з чітко вираженими симптомами та відомими генетичними дефектами (синдроми Марфана, Елерса–Данлоса).
• Недиференційована — ознаки не вписуються в жоден конкретний синдром, але людина має цілий «букет» скарг.

Лікування

Повністю усунути ДСТ неможливо, адже це генетична особливість. Але уповільнити прогресування та покращити якість життя — цілком реально:

• помірні фізичні навантаження та ЛФК;
• препарати магнію, вітамінів;
• ортопедичні устілки при плоскостопості;
• регулярне спостереження у кардіолога, ортопеда, офтальмолога.

Коли варто звернутися до лікаря

Не чекайте яскравих симптомів — їх може і не бути. Ось конкретні приводи для огляду:

• Для батьків новонароджених: при будь-якій асиметрії складок на ніжках або обмеженні руху стегна — до ортопеда.
• Для жінок: ПАП-тест — щороку після початку статевого життя, незалежно від самопочуття.
• При надмірній гнучкості суглобів у дитини: варто пройти обстеження на ДСТ.

Підсумок

Дисплазія — це широке поняття, за яким ховаються різні стани. Одні з них легко коригуються у ранньому дитинстві, інші потребують довічного спостереження. Головне, що варто запам’ятати: рання діагностика вирішує все. Чим раніше виявлено проблему — тим більше шансів впоратися без серйозних наслідків і хірургічного втручання.