Автор Admin 
Зміст:
Що таке білірубін і звідки він береться
Білірубін — це жовто-коричневий пігмент, який постійно утворюється в нашому організмі. Його головне «джерело» — старі еритроцити. Білірубін утворюється внаслідок розпаду гемоглобіну в організмі, належить до жовчних пігментів і є продуктом переробки старих або пошкоджених еритроцитів.
Тривалість життя еритроцитів становить близько 120 днів, після чого вони розпадаються в органах системи мононуклеарних фагоцитів, зокрема у червоній пульпі селезінки. При розпаді гемоглобіну на проміжному етапі утворюється спочатку білівердин (зелений пігмент), а згодом білірубін — жовта субстанція.
Щодня в тілі дорослої людини виробляється приблизно 300 мг білірубіну. Більша частина цього пігменту виводиться через печінку та жовчовивідні шляхи.
Прямий і непрямий білірубін: у чому різниця
Це найважливіший момент для розуміння аналізів. Білірубін існує у двох формах.
Білівердин швидко перетворюється на некон’югований (вільний) непрямий білірубін. Утворений білірубін є токсичним, нерозчинним у воді і транспортується в крові до печінки шляхом зв’язування з альбуміном. У печінці білірубін кон’югується з глюкуроновою кислотою, стаючи водорозчинним (кон’югований або прямий білірубін) і нетоксичним, що дозволяє йому виводитися з жовчю.
| Показник | Що це | Розчинність |
|---|---|---|
| Непрямий (некон’югований) | Утворюється при розпаді гем. | Нерозчинний у воді, токсичний |
| Прямий (кон’югований) | Оброблений печінкою | Водорозчинний, нетоксичний |
| Загальний | Сума обох фракцій | — |
В кишечнику бактерії можуть розщеплювати білірубін і перетворювати його на уробіліноген та стеркобілін, які виводяться з калом (стеркобілін надає йому характерного кольору), а частина уробіліногену реабсорбується і виводиться з сечею у вигляді уробіліну.
Які функції виконує білірубін в організмі
Більшість людей вважає білірубін лише «шлаком». Насправді це не так.
У невеликих концентраціях білірубін діє як природний антиоксидант. Він здатний нейтралізувати вільні радикали — шкідливі молекули, які пошкоджують клітини, ДНК і білки. Так, білірубін допомагає зменшити ризик розвитку запалення, атеросклерозу, нейродегенеративних і навіть онкологічних захворювань.
Крім того, він бере участь у процесі детоксикації: коли старі еритроцити руйнуються, вивільняється гемоглобін — потенційно токсичний для організму. Перетворення його в непрямий білірубін, а згодом у прямий — важливий етап детоксикації, що дозволяє безпечно вивести продукти розпаду через жовч та сечу.
Норми білірубіну в крові
Норма білірубіну в сироватці крові не перевищує 21 мкмоль/л.
Ось детальна таблиця норм за статтю для дорослих:
| Показник | Чоловіки (мкмоль/л) | Жінки (мкмоль/л) |
|---|---|---|
| Загальний білірубін | 5,0 – 21,0 | 5,0 – 21,0 |
| Прямий білірубін | до 4,3 | до 3,9 |
| Непрямий білірубін | до 14,7 | до 13,6 |
Приблизний рівень загального білірубіну для дорослих становить 0,2–1,2 мг/дл (3,4–21 мкмоль/л); прямого білірубіну — 0,1–0,4 мг/дл (1,7–6,8 мкмоль/л), непрямого білірубіну — 0,2–0,8 мг/дл (3,4–13 мкмоль/л).
Норми для новонароджених
У немовлят показники суттєво відрізняються від дорослих. Норма білірубіну у немовлят та новонароджених може бути значно вищою, ніж у дорослих. Це пояснюється фізіологічним розпадом фетального гемоглобіну.
Приблизні норми для новонароджених:
- 1 день життя (менше 24 годин) – менше 137 мкмоль/л
- 2 день життя (менше 48 годин) – менше 205 мкмоль/л
- 3–5 день життя – менше 256 мкмоль/л
- 7 днів і старше – менше 205 мкмоль/л
Що означає підвищений білірубін
Коли рівень сироваткового білірубіну підвищується вище 34 мкмоль/л (гіпербілірубінемія), розвивається жовтяниця через відкладання білірубіну в шкірі та слизових оболонках. При перевищенні норми вдвічі жовтіють у першу чергу склери, м’яке піднебіння, пізніше вся шкіра.
Головні симптоми підвищеного білірубіну:
- пожовтіння шкіри, очей (склер) та слизових оболонок
- темна сеча
- світлий або сірувато-знебарвлений кал
- свербіж шкіри
- загальна слабкість, нудота, втрата апетиту
Три основні причини підвищення
Гіпербілірубінемія може бути зумовлена різними причинами: захворюваннями або станами, при яких активно руйнуються еритроцити (надпечінкова жовтяниця), порушенням етапу утилізації білірубіну в клітинах печінки (печінкова або паренхіматозна жовтяниця) або через перешкоду до виділення білірубіну по жовчних шляхах у кишківник (холестатична жовтяниця).
1. Надпечінкова жовтяниця — виникає при гемолітичній анемії, малярії, переливанні несумісної крові, внутрішніх крововиливах. Переважає підвищення непрямого білірубіну.
2. Печінкова жовтяниця — виникає при вірусних гепатитах (А, В, С), цирозі, алкогольній хворобі печінки, токсичному ураженні. Причиною є ураження клітин печінки (гепатоцитів), що порушує їх здатність захоплювати, кон’югувати та виводити білірубін. Це призводить до підвищення в крові як некон’югованого, так і кон’югованого білірубіну.
3. Холестатична жовтяниця — виникає при жовчнокам’яній хворобі, пухлинах жовчних шляхів або підшлункової залози. Переважає підвищення прямого білірубіну.
Синдром Жильбера: коли білірубін підвищений, але це не хвороба
Іноді підвищений рівень білірубіну без вираженої жовтяниці є свідченням синдрому Жильбера — спадкового захворювання, що проявляється епізодами жовтяниці та підвищенням рівня некон’югованого білірубіну в сироватці крові. Синдром зустрічається у чоловіків у 2–3 рази частіше, ніж у жінок.
Синдром найчастіше проявляється у вигляді порушення сну, підвищеної слабкості, хронічної втоми. Стан не є небезпечним для життя, але потребує спостереження та дотримання дієти.
Коли здавати аналіз на білірубін
Аналіз призначають у таких випадках:
- пожовтіння шкіри або очей
- підозра на гепатит, цироз, жирову дистрофію печінки
- біль у правому підребер’ї, гіркота в роті, темна сеча, світлий кал
- гемолітичні стани та анемії
- моніторинг лікування хвороб печінки
- планове обстеження перед операцією або госпіталізацією
Аналіз на білірубін є основним індикатором для оцінки стану печінки, жовчовивідної системи та процесів розпаду еритроцитів. Лікар оцінює всі три фракції — загальний, прямий і непрямий білірубін, щоб точно встановити, на якому етапі обміну виник збій.