Два роки тому стало відомо про плани екранізувати книгу на батьківщині письменника. І німецькі кінороби в найгіршому сні не могли уявити, що актуальність прози Ремарка і їх фільму багатократно зросте через імперські фантазії одного бункерного діда та відсутність мізків у більшості його підданих.
Між Кубриком та Мендесом
При створенні нової адаптації класичного твору перед її авторами обов’язково виникне проблема: вам не вдасться заінтригувати глядача сюжетом, адже він вже знає всі основні повороти. Тож потрібно або робити акцент на інших елементах, або радикально перезбирати історію. У випадку нової версії «На Західному фронті без змін» ставку зробили на другий варіант.
Від оригінального тексту Ремарка тут в основному лишилась зав’язка: група німецьких випускників школи, наслухавшись пафосних патріотичних промов вчителя, їде добровольцями воювати на Західний фронт в 1917 році. Однак суворі реалії війни наздоганяють хлопців дуже швидко: перші втрати їх загін починає нести ще до остаточного прибуття на передову. Після цього сюжет переноситься в листопад 1918, коли до завершення війни лишались лічені дні.
![](https://flashforward.media/wp-content/uploads/2022/11/all-quiet-09-1024x424.jpg)
![](https://flashforward.media/wp-content/uploads/2022/11/all-quiet-01-1024x422.jpg)
![](https://flashforward.media/wp-content/uploads/2022/11/all-quiet-08-1024x407.jpg)
За своєю формою «Західний фронт» представляє калейдоскоп різних епізодів фронтового життя. Солдати крадуть у фермера гусака, щоб нарешті нормально поїсти, радіють листам від близьких, мріють про життя після повернення додому, залицяються до селянських дівчат і все в такому ж дусі. За майже дві з гаком години хронометражу ми так нічого і не дізнаємось про головних героїв фільму, окрім їх імен.
Очевидно, що режисер фільму Едвард Берґер надихався, серед іншого, і класичною антивоєнною драмою «Стежки слави» Стенлі Кубрика. У своєму фільмі він теж полюбляє проводити контраст між важкими солдатськими буднями і сценами з життя чинів.
![](https://flashforward.media/wp-content/uploads/2022/11/all-quiet-07-1024x427.jpg)
Німецькі генерали в розкішній обстановці продовжують згадувати славу минулого і фантазувати про те, як свіжі призивники допоможуть переломити хід війни (нікого не нагадує). Єдиним голосом розуму виступає керівник переговорників Матіас Ерцбергер у виконані Даніеля Брюля, який прекрасно розуміє, що війна вже програна і питання тільки в тому, скільки ще солдат загине з обох боків. Це досить іронічно з урахуванням того, що Брюль зіграв розпалювача Першої світової в недогулому приквелі «Кінгсмена».
![](https://flashforward.media/wp-content/uploads/2022/11/all-quiet-12.jpg)
Батальні сцени «На західному фронті без змін» нічим не поступаються нещодавньому «1917» Сема Мендеса.
Так, до генія операторської роботи Роджера Дікінса не дотягує, але компенсує цен правдоподібністю. Весь жах і жорстокість війни підкреслюється не емоціями і надривом героїв, а окремими мазками. Чого варта сцена, де французькі солдати зачищають окопи після відступу німців. Не менш добре на це працює і сцена переговорів, де маршал Фош байдуже заявляє, що проблеми переможених переможців не турбують, навіть якщо першим загрожує голод.
У фільмі добре витримана атмосфера прийдешнього невідворотнього краху, як самої німецької армії, так й імперії загалом. При цьому її солдати, чиї душі безповоротне випалила війна, з байдужою апатією продовжують раз за разом ходити в безглузді штурми.
![](https://flashforward.media/wp-content/uploads/2022/11/all-quiet-10-1024x427.jpg)
![](https://flashforward.media/wp-content/uploads/2022/11/all-quiet-04-1024x427.jpg)
![](https://flashforward.media/wp-content/uploads/2022/11/all-quiet-05-1024x427.jpg)
Дивитися чи ні?
В останні роки на Заході все більш помітна зацікавленість темою Першої світової війни та її наслідками для Європи. На цю тему цікаво висловився французький кінематограф з «До побачення, там нагорі», британський з «1917», а тепер естафету підхопили й німці, які показали, що їм теж є що сказати на цю тему.
![](https://flashforward.media/wp-content/uploads/2022/11/all-quiet-02-1024x427.jpg)
Їх «На Західному фронті без змін» задумувалася як технічно і якісно зроблена стрічка – і тут вона виконує свою функцію. Але претендентом на Оскар та віральним кіно його зробила війна Росії проти України. Тисячі молодих людей у всьому світі, дивлячись на страждання солдатів через імперські амбіції, будуть бачити у цих кадрах не страх, а силу. Силу протистояти злу, превалювати над ним через власну стійкість та волю. І в цьому питанні будь-яка антивоєнна риторика фільму Берґера буде працювати навпаки – закликаючи до боротьби зі злом.