Перетворити страх у клікбейт: як фільм Not Okay стібе покоління соцмереж

Інфлюенсери не треба
6/10

Нещодавно відбувся мережевий реліз чорної комедії Not Okay, зрежисованої акторкою Квін Шепард. Авторка Flashforward Magazine Єлизавета Сушко розповіла, чому сатира над блогерами, інфлюенсерами і хайперами найкращий портрет зумер-покоління. 

Молода американка Денні працює фоторедакторкою у виданні, але амбітно прагне стати авторкою та писати тексти. Але її статті не цікаві, а хлопець-вейпер з офісу не підписується на неї в Інстаграм. Після влучного косяку в дівчини виникає план:

  • взяти відпустку; 
  • створити сайт неіснуючого письменницького ретріту;
  • розповісти в Інста сторіс, що летить у Париж. 

Лежачи у своєму нью-йоркському ліжку, кожного дня Денні робить несправжні фото з французької столиці. Але одного дня стається непередбачуване: у всіх видатних місцях міста відбуваються теракти. Тепер Денні не просто отримує бажану увагу, але і стає мейнстрімом жертвою нападу. 

Прикладів рефлексій тероризму в американському кінематографі безліч: від образу Джокера до серіалу «Ейфорія», де героїня Зендаї народжується під блакитне світло новин про 11 вересня. Сюди ж можна віднести минулорічний режисерський дебют Меган Парк The Fallout про стрілянину в школі. 

Але це не той випадок: якщо частіше за все до жертв терактів намагаються викликати емпатію, розуміння та сильне співчуття до пережитої травми, то  Not Okay фокусується зовсім на іншому на клікбейті болю.

Цей фільм не є режисерським дебютом авторки: в свої 22 вона зрежисувала, написала, змонтувала, виступила продюсеркою та сама ж зіграла у фільмі Blame. У стрічці про типовий конфлікт поколінь вона розкрила як бути жінкою при світовій ідеї тотальної об’єктивізації. 

Якщо у 2017 році була захвачена локальна тема двох жінок та їх взаємин наставниці та студентки, то цього року режисерка замахнулася на тему впливу соцмереж на мотиви дій. Цим вона пробила зрозумілий, але часто несвідомий месседж: жодне фото біля Ейфелевої вежі, жоден ретріт або влучно сфотографований багет не наближає до популярності так сильно, як розповідь про біль чи травмуючий досвід. Але саме ця любов, побудована на брехні, обов’язково накриє як сніжний ком.

Цікаво, що в фільм, який відкрито стібе ціле покоління, пробрався міжстрімінговий стьоб. Червоний берет, який з’являється в кадрі чи не в кожній безглуздій обставині – це референс Disney+ до Нетфлікса з їх максимально стереотипним серіалом Emily in Paris. 

Складаючись з епілогу і 9 частин, Not Okay це справжні американські гірки очікувань і розчарувань головної героїні та ще двох прототипів інста апропріації: заздрюючої колеги і травмованої скулшутінгом активістки-підлітка. Здається, що мета цього фільму не тільки розчарувати глядача у так званих «лідер(к)ах думок», але і поставити під сумнів способи, якими актуалізується культура травми. 

На це у візуалі так багато відсилок, що їх складно не помітити: в дитячій кімнаті головної героїні, в якій вона ночуватиме після повернення з фейкового тріпу, на стіні висить постер фільму Black Swan з Наталі Портман. Тобто, Денні умовний портрет покоління, які 12 років тому формувалися як особистості, дивлячись на Портман, яка вбиває себе через надвисокі амбіції. 

Це не The worst person in the world та світ 30-річної європейки, яка не може знайти себе і тому вважає себе найгіршою людиною у всьому світі.  20+ Денні не думає про наслідки, а робить все заради прихильності до себе у абстрактному світі соціальних мереж з її досить реальним скаженим темпом і вбивчою конкуренцією за увагу.

На початку фільму титри попереджають: на нас чекає неприємна героїня. Чи будете ви співчувати їй? В теорії ні, але на практиці все все залежить від вашої оптики.