Єлизавета Сушко Казка про мерч, кавери та аб'юз: обговорюємо «Елвіс» База Лурмана з музкритикинею
Після прем’єри у Каннах, 30 червня 2022 року в український прокат вийшов байопік База Лурмана «Елвіс». Редакція Flashforward Magazine разом з музкрітикинею Сатою (її телеграм-канал тут) обговорили новинку і навіть змогли прийти до спільного висновку.
Сата: байопік про Елвіса Преслі — доволі амбіційна спроба, яку складно сприймати всерйоз. Він міг би стати стрічкою про проблеми кабальних контактів у музичній індустрії або про вплив звукозаписних компаній і продюсерів на артистів, апропріацію музики темношкірих білими бойзбендами, але став казкою, розказаною старим хворим чоловіком.
Ліза: Так, або ж розкрити історію згідно з назвою і все-таки бути розповіддю про унікального співака, його талант або життєві принципи. В цьому сенсі Лурман пішов у зовсім іншу сторону і загрався в жонглера. У теоретично зрозумілий жанр, який має якраз розкривати історію життя реальної людини від її дитинства/дитинства до смерті, вийшла промо-компанія Елвіса, спрямована на нове покоління. На думки авторів, вони, напевно забули, хто такий Преслі, а тому треба карикатурно нагадати про любов цього співака до фанів.
Сата: Наприкінці стрічки Паркер каже фразу-кліше, про те, що Елвіса вбила любов. Але не любов до публіки вбила Елвіса Преслі, а неможливість відмовитися від пігулок, які він був змушений приймати, щоб зберігати інтенсивність виступів. Преслі став не лише символом Америки та королем рок-н-ролу, а й загнаним конем, на якого робилося дуже багато високих ставок.
Ліза: Саме це і є основною глибою майже 3-годинного сюжету – особисті відносини Преслі з його менеджером, так званим полковником Томом Паркером, який загнав його у кут. Складається враження, що око авторів покладено не на Елвіса: головним героєм став саме музичний продюсер. Але пушити фільм як байопік про Елвіса набагато прибутковіше, ніж про маловідомого в широких колах аб’юзера. Ситуацію не рятує навіть Том Генкс, бо йому зовсім не личить роль лиходія.
Сата: І я це помітила. Полковник Том Паркер – це ж шахрай Андреас Корнеліс ван Кейк, який втік з Голландії в США, а тут часто згадує про фальшиву магію та сніжинки, а новорічний етер стає каменем спотикання в їх із Преслі стосунках.
Але я хочу наголосити, що, незважаючи на меркантилізм Полковника, саме його можна вважати першопрохідцем у музичному мерчандайзингу. Це не те що не остання, а одна з ключових постатей у музичному шоубізі. Саме він поставив на потік музичний мерч, що давало чималу частину прибутку. Також він був першим, хто організував всесвітній стрім концерту, влаштувавши трансляцію супутниковим телебаченням, власне, це й розказано у фільмі, як і те, що він зробив шоу-бізнес таким, яким він є і сьогодні: безжальним, прибутковим, що висмоктує з артиста все, що той може віддати.
Ліза: на відміну від Тома Генкса, актор, виконавець ролі Елвіса, неймовірно попрацював над рухами, мімікою і супер-органічно вписався в образ, хоча досить не схожий на співака. Хоча це мене не здивувало, в Остіна Батлера велика і різностороння фільмографія, у 2023 році навіть побачимо його у продовженні «Дюни».
Герой, закутий у золоту клітку, жертва економічного та професійного аб’юзу, який цього не розуміє до самого кінця, вийшов об’ємним. І в цьому, як на мене, головна цінність як психологічної лінії, так і усього фільму.
Сата: Що стосується його стосунків з Паркером, Елвіс в основному виховувався побожною матір'ю, яка й прищепила йому беззаперечну повагу до старших та ввічливість. Можливо, саме ця м'якість завадила Елвісу піти з аб'юзивних відносин з продюсером.
Давайте трошки поглибимося в історію: Елвіс — легенда музичного світу ХХ століття, чиї успіхи досі недосяжні для сучасних музикантів: 149 пісень Преслі потрапляли до «гарячої сотні» хіт-параду «Біллборд», а його вінілів та дисків продано більше мільярда копій у всьому світі. Це абсолютний і рекорд.
Саме Преслі дав поштовх розвитку жанру рок-н-рол своїми записами на лейблі Sun Records, хоча в ті часи подібну музику було прийнято вважати музикою «кольорових» та різновидом кантрі.
Три платівки, записані на студії в 1955 році:
- «Milkcow Blues Boogie / You're a Heartbreaker»
- «Baby, Let's Play House / I' m Left, You're Right She's Gone»
- «I Forgot To Remember To Forget / Mystery Train»
