Казка про мерч, кавери та аб'юз: обговорюємо «Елвіс» База Лурмана з музкритикинею

Після прем’єри у Каннах, 30 червня 2022 року в український прокат вийшов байопік База Лурмана «Елвіс». Редакція Flashforward Magazine разом з музкрітикинею Сатою (її телеграм-канал тут) обговорили новинку і навіть змогли прийти до спільного висновку. 

Сата: байопік про Елвіса Преслі — доволі амбіційна спроба, яку складно сприймати всерйоз. Він міг би стати стрічкою про проблеми кабальних контактів у музичній індустрії або про вплив звукозаписних компаній і продюсерів на артистів, апропріацію музики темношкірих білими бойзбендами, але став казкою, розказаною старим хворим чоловіком. 

Ліза: Так, або ж розкрити історію згідно з назвою і все-таки бути розповіддю про унікального співака, його талант або життєві принципи. В цьому сенсі Лурман пішов у зовсім іншу сторону і загрався в жонглера. У теоретично зрозумілий жанр, який має якраз розкривати історію життя реальної людини від її дитинства/дитинства до смерті, вийшла промо-компанія Елвіса, спрямована на нове покоління. На думки авторів, вони, напевно забули, хто такий Преслі, а тому треба карикатурно нагадати про любов цього співака до фанів.  

Сата: Наприкінці стрічки Паркер каже фразу-кліше, про те, що Елвіса вбила любов. Але не любов до публіки вбила Елвіса Преслі, а неможливість відмовитися від пігулок, які він був змушений приймати, щоб зберігати інтенсивність виступів. Преслі став не лише символом Америки та королем рок-н-ролу, а й загнаним конем, на якого робилося дуже багато високих ставок.

Ліза: Саме це і є основною глибою майже 3-годинного сюжету – особисті відносини Преслі з його менеджером, так званим полковником Томом Паркером, який загнав його у кут. Складається враження, що око авторів покладено не на Елвіса: головним героєм став саме музичний продюсер. Але пушити фільм як байопік про Елвіса набагато прибутковіше, ніж про маловідомого в широких колах аб’юзера. Ситуацію не рятує навіть Том Генкс, бо йому зовсім не личить роль лиходія. 

Сата: І я це помітила. Полковник Том Паркер – це ж шахрай Андреас Корнеліс ван Кейк, який втік з Голландії в США, а тут часто згадує про фальшиву магію та сніжинки, а новорічний етер стає каменем спотикання в їх із Преслі стосунках.

Але я хочу наголосити, що, незважаючи на меркантилізм Полковника, саме його можна вважати першопрохідцем у музичному мерчандайзингу. Це не те що не остання, а одна з ключових постатей у музичному шоубізі. Саме він поставив на потік музичний мерч, що давало чималу частину прибутку. Також він був першим, хто організував всесвітній стрім концерту, влаштувавши трансляцію супутниковим телебаченням, власне, це й розказано у фільмі, як і те, що він зробив шоу-бізнес таким, яким він є і сьогодні: безжальним, прибутковим, що висмоктує з артиста все, що той може віддати.

Ліза: на відміну від Тома Генкса, актор, виконавець ролі Елвіса, неймовірно попрацював над рухами, мімікою і супер-органічно вписався в образ, хоча досить не схожий на співака. Хоча це мене не здивувало, в Остіна Батлера велика і різностороння фільмографія, у 2023 році навіть побачимо його у продовженні «Дюни»

Герой, закутий у золоту клітку, жертва економічного та професійного аб’юзу, який цього не розуміє до самого кінця, вийшов об’ємним. І в цьому, як на мене, головна цінність як психологічної лінії, так і усього фільму. 

Сата: Що стосується його стосунків з Паркером, Елвіс в основному виховувався побожною матір'ю, яка й прищепила йому беззаперечну повагу до старших та ввічливість. Можливо, саме ця м'якість завадила Елвісу піти з аб'юзивних відносин з продюсером.

Давайте трошки поглибимося в історію: Елвіс — легенда музичного світу ХХ століття, чиї успіхи досі недосяжні для сучасних музикантів: 149 пісень Преслі потрапляли до «гарячої сотні» хіт-параду «Біллборд», а його вінілів та дисків  продано більше мільярда копій у всьому світі. Це абсолютний і рекорд.

Саме Преслі дав поштовх розвитку жанру рок-н-рол своїми записами на лейблі Sun Records, хоча в ті часи подібну музику було прийнято вважати музикою «кольорових» та різновидом кантрі. 

Три платівки, записані на студії в 1955 році:

  • «Milkcow Blues Boogie / You're a Heartbreaker»
  • «Baby, Let's Play House / I'  m Left, You're Right She's Gone»
  • «I Forgot To Remember To Forget / Mystery Train»

подарували Елвісу впізнаваність у місцевому штаті та прізвисько Hillbilly Cat (де Hillbilly це стара назва кантрі).  Лише через два роки американський журнал Variety назве Преслі «королем рок-н-ролу», а полковник Том Паркер стане єдиним імпресаріо Елвіса Преслі.

Завдяки змішанню жанрів блюзу, кантрі, госпелу та енергійній подачі з характерними рухами на сцені, група Елвіса «Blue Moon Boys» збирала повні зали, в одному з яких артиста і примітив Полковник, побачивши в Елвісі «іскрісний сніг» світової слави.

З розвитком впізнаваності, Елвіс не цурався запозичувати пісні у менш відомих темношкірих колег по сцені, що за часів сегрегаційної політики вважалося звичайним явищем (наприклад, він переспівав трек Ллойда Прайса Lawdy Miss Clawdy).

Преслі особисто був знайомий з В.В. King та Літтл Річардом і запозичив з мемфінської культури багато ідей для свого образу та поведінки на сцені.

Ліза: це круто, але я не велика фанатка Елвіса і дізналася більше про нього від тебе, Сата, а не з фільму, який позиціонує себе як байопік Байопік або ж Biopic – це біографічний фільм, створений з метою ознайомлення глядачів з особливо драматичними моментами життя реальної видатної особистості. 

 Сата: саме так, у фільмі слабо передається внутрішня драма героїв, як відсутня і спроба внести сенси між рядками. Але цей фільм — яскравий калейдоскоп із музики, шоу та кліше реальної історії про стосунки «продюсер-артист-фанатки».

Мене дещо здивувала ще одна особливість – вставка сучасного реп треку Doja Cat «Vegas», бо Лурман використовує реп, який просто меркне на тлі оригінальної музики Преслі, яка стала класикою і саме якій присвячується добра частка стрічки. Як на мене, це було недоречно і не додало ніякої атмосфери, а навпаки зруйнувало її у моменті.

Ліза: Баз Лурман, любитель експериментувати і перекручувати сюжет у щось зовсім нетипове як, наприклад, вийшло з ромкомом «Ромео+Джульетта», тут відігрався по всіх фронтах. Увага зміщена на дивакувату, по суті, другу за значенням особу, музичний супровід не дотриманий, а деякі сцени візуально викликають лише іронічний фейспалм.  Але щодо репу, то він був і у «Великому Гетсбі», тому дивуватися нічого.

Дивитися чи ні?

Поціновувачам та фанатам База Лурмана «Елвіс» може сподобатися, а от якщо ви закохані у Елвіса Преслі – або дізнаєтесь нові факти про його менеджера, або не отримаєте бажаної екранної історії.