Єлизавета Сушко Українське обличчя на Оскар: розбираємо фільм «Клондайк» Марини Ер Горбач
Першим українським фільмом, який після прем’єри на Київському Тижні Критики виходить у кінотеатральний прокат, став «Клондайк» Марини Ер Горбач. А сталося це тому, що стрічка подана від України на «Оскар» в номінації «Найкращий іноземний фільм»: однією з вимог американської кіноакадемії є прокат в країні виробника. Авторка редакції Flashforward Magazine Єлизавета Сушко подивилася стрічку в умовах фестивалю та після короткого коментаря на нашому Телеграм-каналі підготувала повноцінну рецензію цієї історії жінки про жінку.
Сюжет (якщо коротко)
Ірка і Толік — подружжя, яке живе на українсько-російському кордоні та чекає на народження первістка. Бути проукраїнським в таких умовах – це шанс отримати кулю в череп, тому чоловік займає нейтральну позицію «моя хата скраю». Окрім прильотів невідомого походження в їх будинок, які зазвичай є помилковими і від місцевих сепаратистів, які ще вчора були друзями, над селом збивають цивільний малайзійський літак рейсу МН-17.
Червона лінія
Як виявилося, на перший план історії виходить не життя людей на кордоні з країною-агресором на початку війни, а більш вузький меседж – про силу вагітної жінки, яка відмовляється їхати з рідного дому попри дірку в стіні. Режисерка прославляє саме це як неабияку характеристику особистості її героїні, навіть коли та відмовляється їхати в лікарню, що може врятувати її та ще ненароджену дитину.
На прикладі особистої історії однієї родини, яких було сотні з 2014 року та стало тисячі в 2022-му, Марина Ер Горбач намагається донести жах війни до серця, майже не апелюючи фактами про події. Складно навіть сказати, що ця стрічка про позицію, вона скоріш про силу жіночого, точніше материнського, духу, яка є невід’ємною частиною українського культурного коду. Якщо дивитися на фільм з такої точки зору то він, безумовно, працює.
Вже звична в такій ролі акторка Оксана Черкашина, зокрема «Поганих дорогах» – бойова та матюклива, вперта в своїх рішеннях жінка зі сталевими яйцями. У «Клондайку», на відміну від ролі коханки в «Поганих дорогах», їй не заважає навіть живіт 9-го місяця вагітності.
Герої
Якщо головною героїнею стала Ірка, то чоловіки, а особливо Толік і брат Ірки, в цій історії не просто зображені на другорядних позиціях, але й спеціально змальовані по-дитячому наївними, ображеними один на одного та дуже слабкими на фоні Ірки. Такий очевидний фаворитизм є одним з найбільших пунктів критики американського кіно з феміністичною оптикою - і, треба визнати, це справедливо. Є безліч способів показати силу жіночого персонажа. Але якщо у фільмі використовується відтінення, то це багато говорить про роботу сценаристки – і, на жаль, жодне з цих висловлювань не буде на її користь.
Візуал
Як окремі герої сюжету «Клондайк» виступають природа та ландшафти Донбасу. Операторська робота Святослава Булаковського прекрасна, як і кольорова корекція - це дійсно один з найбільших плюсів стрічки. Проте, на жаль, це створює фільм, в якому візуал привелює над сенсами, що точно не грає на руку нашому номінанту на «Оскар», якщо його метою є достукатися до іноземної аудиторії на тему війни в Україні. Трагедія перетворена на набір виставлених естетичних кадрів у форматі поштових карток «Донбас 2014».
Історичний і політичний меседж
Велика кількість моментів, особливо в контексті 2022 року, виглядають неактуальними. І якщо естетизація війни зараз спримається українцями як позитивний заклик до боротьби, то незрозумілий посил історії для іноземної аудиторії може зіграти не на користь рішення кіноакадемії. Тепер ми точно знаємо хто білий, а хто чорний у цій війни. «Клондайк», як і герой Толік, займає нейтральну позицію, яку зараз не поділяють ні українці, ні багато свідомих американців.
Але, як зазначила Марина Ер Горбач в своєму інтерв’ю в противагу цьому аргументу: «Я нікому нічого не винна».
Саунд
На противагу стильному, але неживому пластмасовому візуалу працює музичний супровід, який зробив грузинський композитор та музикант Звіяд Мгебрішвілі. В своєму інтерв’ю він підтверджує, що робота над саунд дизайном була дуже кропіткою на рівні відчуттів та зростання тривоги головної героїні. Це ще раз підтверджує вже не суб’єктивну теорію про фокус уваги в цій історії – жіночу долю.
Дивитися чи ні?
«Клондайк» розбився на рівні очікування-реальність, бо позиціонувався як історія про падіння малайзійського цивільного літака, але не розкрив цю лінію. І, тим не менш, це все таки сильна історія про українську жінку від жінки та для жінок, які зараз проживають не менш складні часи в очікуванні дитини або в умовах нелюдської війни. Марина Ер Горбач говорить про внутрішній стержень, який не забере жоден російський бойовик, жоден кадировець та будь-який чоловік зі зброєю в руках. Це підкреслює присвята жінкам, яку режисерка залишає на фінальному титрі текстом, підсумовуючи мотивуючий слоган, адресований українкам.