Єлизавета Сушко Лірика буднів: Cha Cha Real Smooth від Apple TV+ як майже ідеальний антиромком
У червні на Apple TV+ відбувся мережевий реліз стрічки Купера Райфа Cha Cha Real Smooth. Редакція Flashforward Magazine розібралися у цікавих деталях виробництва, як, наприклад, режисер у головній ролі та розповіла, чому це майже ідеальний руйнівник ромком-кліше.
Складається відчуття, що Apple у гонитві стрімінгів хоче брати не кількістю чи якістю, а «своєю атмосферою». Так свого часу робив Amazon, який фінансував проекти Річарда Лінклейтера, Тодда Солондза і полював на перли Санденсу. Після них всі, як і раніше, шукають найкраще, але Apple TV+ все ж не боїться ризикувати. Виступаючи продюсерами на етапі створення чи закуповуючи вже готовий продукт, останній рік вони дають шанс молодим творцям-початківцяс чи запускають проєкти у немейнстрімних жанрах, де, проте, є своя лояльна аудиторія.
Успішними прикладами стали «Пісня лебедя» Бенжаміна Клірі і оскароносний фільм CODA від Cіан Хедер, цьогорічний серіальний хіт Slow Horses та ін. Випробувана Амазоном, а зараз підтримана ще і А24, ця стратегія працює.
Cha Cha Real Smooth цього року засвітився прем’єрою на Санденсі – головному фестивалі незалежного кіно. Не помітити його було важко з першого погляду. Основним стала Дакота Джонсон, яка не тільки виконала дуже органічну для себе роль (про це трохи згодом), але й виступила продюсеркою. Також у касті Леслі Манн («Інша жінка», «17 знову»), голос мультфільмів Бред Гарет, Рауль Кастільйо («Маленька риба», «Гнів людський») та деякі дебютанти. У ролі дочки Дакоти Джонсон, наприклад, дебютувала 18-річна Ванесса Бургхардт, акторка з аутизмом як за сценарієм, так і у реальному житті.
Як і CODA, Cha Cha Real Smooth працює за схожою схемою: сюжетно вони говорять про реальність без ідеалізації і обходять кліше цього трушного жанру дуже обережно. Якщо це фільм хоча б частково повторить успіх CODA, який отримав Оскар минулого року, це стане ще одним підтвердженням успіху стратегії Apple TV+.
Повернемося до касту: головну роль виконав сам Купер Райфа – режисер, сценарист і монтажер стрічки. Такий підхід до кожного етапу своєї роботи проглядається і в минулих роботах режисера. І, як не дивно, це грає на руку кінцевому результату.
Тільки от за музику Купер не взявся, композиторкою фільму стала Есте Хаім, 36-річна американка ізраїльського походження, співзасновниця поп-рок гурту Haim.
Щодо сюжету
22-річний Ендрю закінчив коледж і повертається у рідне місто. Разом з компанією мами, молодшого брата і вітчима він повертається і до дитячих спогадів і стану, коли треба себе ідентифікувати. Як у минулі часи, він потрапляє на бат-міцву, але вже дуже цікаву, гучну, тобто не традиційну.
Особливо цікаво, як некаритурно зображена тема іудаїзму. Таким прикладом могла б стати картина «Шалом, папік», якби б не була дуже гідним висміюванням. В цій частині сюжету глядач має змогу розслабитися, а головний герой розуміє, що може бути класним ведучим подібних свят, бо вміє дістати із-за столику кожного на танцпол, навіть раввіна.
І це змінює його життя, бо того ж вечора Ендрю знайомиться з молодою мамою Доміно (Дакота Джонсон) та її дочкою-підлітком з аутизмом Лолою. І Джонсон супер органічна у цій ролі. Як сказав Купер в одному зі своїх інтерв’ю: «Дакота була голодною до цікавих ролей». От саме ця жага до гри відчувається у фільмі.
Ще у часи хайпу фільму «50 відтінків Грея» було відчуття, що Дакота більше походить на суб’єкт, а не об’єкт зваблення. Здається, режисер цієї стрічки, який сам і пітчив ролі, чи то почув наші молитви, чи то сам мав таку думку про гучну екранізацію.
Cha Cha Real Smooth відчувається як класичний продукт американського сінефіла, який бере усе в свої руки, бо має на меті передати саме ту картинку, яка сформувала йому в голові власна сценарна та візуальна надивленість. За рахунок такого підходу до виробництва формується історія без видимих кліше, бо кожна деталь побудована не з фантазій, а змальована з власних спогадів. Роман зі старшою жінкою, ситуація чоловічої конкуренції або, якщо хочете, стосунків на відстані не виглядають як притягнуте за вуха і тому працює і на не менш надивленого глядача.
Ця комедія солодка, але не приторна, тому й відчувається як тепла м’яка ковдра. Уся історія побудована на особистому досвіді та процесі споглядання з історіями навколишнього світу. Наприклад, лінію матері дитини з аутизмом Райф пізнав під час навчання в коледжі і залишив в пам’яті як замальовку, розповідає режисер для видання Harper's Bazaar. Так само і з віковим питанням головного героя, темою єврейства, до якої режисер не має відношення, але під час навчання ще у вищій школі надихнувся цим ком’юніті й таким досвідом, як бар/бат-міцва. Неможливо не згадати і про сімейну частину розповіді, а саме стосунки головного героя і його матері (Леслі Манн). У інтерв’ю для Vanity Fair Купер зауважив, що мав на меті створити фільм для своєї мами.
З цього вийшли три грамотно побудовані та живі сюжетні лінії – стосунки з родиною, стосунки з жінкою і стосунки з самим собою, розкриті у відносно невеликому хронометражі.
Звісно, Райф не Лінклейтер, з його романтизовано простими емойційно і правдивими концептуально життєвими історіями. Але саме це він уміло наслідує – Лінклейтерська автобіографічна подача у «coming-of-age» жанрі відчувається та навіть зростає на його фундаменті і щось нове, небанальне та по-справжньому цінне.
На думку про можливу автобіографічність наштовхує і найперша сцена фільму про дитинство головного героя. Вона ж потім доведе глядачу, що навіть наші не закриті рани і невеличкий, з якогось боку кумедний досвід впливає на будову особистості.
Дивитися чи ні?
Остаточне так. Всі ми розуміємо, що війна в Україні болить кожному, але по-своєму сильно . Тому все актуальнішим стає питання приємного кіно, що не травмує, а залишає приємний, теплий відбиток у пам’яті. Cha Cha Real Smooth – саме такий небанальний сюжет, який в дусі умовного «Патерсона» розкриває всю багатогранність нашої буденної реальності, яка, до речі, не завжди обертається хеппі-ендом. Але, майже цитуючи фільм, все, що не відбувається, змінює наше життя. І без цих змін ми не були б собою.