Великий малий успіх: рецензія на фільм "Сторожова застава"

18.10.2017
5
4 431
Встаємо з колін
6.5/10

Писати про український кінематограф - справа нелегка і невдячна. З одного боку, критикувати фільми, зняті майже на одному щирому ентузіазмі, - якось неспортивно. Це як відібрати цукерку в бідної сліпої сироти без рук. З іншого боку, хвалити не дуже вдалі фільми, бо вони мають напис "made in Ukraine" - непрофесійно і нечесно стосовно тих, хто зараз читає цю рецензію. Тому будемо намагатися бути дорослими і дамо чесну оцінку.

Ура! Чесні оцінки без нацблату!

За меч з магією вітчизняний кінематограф до сьогодні не брався. Чому? По-першу, фентезі дорого робити. Усі ці неймовірні чарівні істоти, фаєрболи і прочий D&D антураж вимагає або графона, або скурпульозної роботи над практичними модельками. Обидва варіанта вимагають грошей, яких у нас традиційно нема, because fuck you, that's why.

“Сторожова Застава” стало першим українським фентезі. Це також поки що найдорожчий вітчизняний проект - 40 мільйонів гривень бюджету. Майже половину з яких на дебют Юрія Ковальова підкинуло Держкіно, і, здається, не вряди-годи не викинуло їх на звалище політичної доцільності.

Рідкісний кадр - українське кіно встає з колін

Сюжет - класика попаданського жанру. Ви, мабуть, не знаєте, що таке "попаданці"? То я вам розповім. Як певного експерта з "попаданства" (у часи, коли за Вконтактє ще не відправляли в колонії прибирати токсичні відходи, авторка цієї рецензії створила паблік, присвячений найвеселішим зразкам жанру з ближнього зарубіжжя), Сторожова Застава приємно мене здивувала. Ніде правди діти, до перегляду в мене були побоювання, що наше перше фентезі може піти стежкою жахливих російських романів про попаданців з героями-Мері Сью та ЗАРУСЬМАТУШКУНАШОТВЄТ (Марвел, Голівуду, Болівуду, підкресліть вибране).

Some people just like to watch the world burn

На щастя, "Застава" у першу чергу розповідає історію, а наш головний герой - хоч і кліше, але з людським обличчям, а не менеджер середньої ланки, який, потрапивши в іншу епоху, раптово стає суперменом та Ілоном Маском в одній скромній особі.

Звичайний хлопець Вітько (Даниїл Каменський) їде в Карпати дивитися сонячне затемнення. Рух світил триґерить часовий портал у минуле, і нашого героя у найвідповідальніший момент засмоктує на тисячу років назад прямо в епіцентр конфлікту між половцями і заставою Римів, яка охороняє від кочівників решту Русі. Там на хлопця чекають пригоди, дружба, зустріч з легендарними трьома Богатирями, любов, магія і усілякі інші ніштяки, але не все так просто - аби перемогти поганців та повернутися додому Вітько мусить спершу перебороти свій найбільший страх - страх висоти, який, щоправда, проявляється тільки тоді, коли потрібно по сюжету, а до того він спокійнісінько собі лазить  по Карпатським скелям.

Виконавець головної ролі Даниїл Каменський в “Чужій молитві” уже довів, що вміє грати краще за більшість дорослих українських акторів. Він додає душевності та життя своєму дуже стандартному і шаблонному герою, який з будь-якими менш талановитим актором був би просто набором попаданських кліше.

Але справжня зірка фільму - не головний герой, а комік реліф - Олешко Don`t Call Me Alyosha Попович. На диво, “Сторожова Застава” - напевне, краща, українська комедія за останні пару років.

 

Фільм вийшов страшенно веселий, і я кажу це не в тому плані, що все настільки погано, що аж весело. Ні, я маю на увазі в плані насправді смішних ґеґів, більшість з яких забезпечує Олешко. Це вам не шляхетний лицар з вічно похмурим таблом, а щось типу Енді Дваєра з “Парків і Зон Відпочинку” в фентезійних декораціях - не сильно тямущий manchild з золотим серцем. Його персонаж зміг порадувати навіть таку зануду як я, не зважаючи на те, що у деяких моментах сценаристи, аж занадто намагаючись повеселити аудиторію, роблять з нього середньовічного гопніка.

Ще у фільмі є Ілля Муромець і Добриня Микитович, зіграні Олегом Волощенко і Олександром Комаровим, і я досі без поняття, хто з цих двох кого грав. Не зрозумійте неправильно, річ не в перфомансі. Обидва актори знають свою справу. Просто на тлі Олешка два інших богатиря зливаються у один архетип сурового дядьки у дуже слов'янських рисах.

Дух слов'янства detected

Місцеві погані хлопці - сферичні лиходії у вакуумі. Дует хана Андака і шамана увесь фільм будує лиховісні плани захоплення світу, на заваді яким стоїть наше відважне село з населенням чоловік у тридцять. Seriously, guys?

Творці стрічки прийняли дуже правильне рішення взяти на ролі обох акторів з Казахстану - Єржан Нуримбет і Єрболат Тогузаков виглядають круто, а не комічно, якби на їх місці були просто загримовані наші. Я на тебе дивлюся, “Гетьман”, твої кримські татари були більше схожі на клінґонів зі старого “Стар Треку”

Треба сказати, що половці у “Сторожовій Заставі” з реальним плем’ям мають мало що спільного і виконують функцію типових для жанру орд зла, від яких герої мусять рятувати світ. Зате у них дуже класний дизайн. Моя пошана костюмерам, художникам, і, особливо, гримерам. Коли побачите Тугарина, то зрозумієте, про що я.

Так, пахне Харадрімами з "Володаря перстнів" і Саб-Зеро з Мортал Комбату, але fuck yeah, це круто!

Найменш цікавими, на жаль, є жіночі персонажі, яких у фільмі троє -  Оленка (Ева Кошева), Росанка (Станислава Красовська), Меланка (Наталя Сумська).  Сильні жінки у фентезі та фантастиці зараз  на піку трендів, але у “Сторожовій Заставі” вони виконують три функції - служити любовним інтересом, у другому акті бути викраденою лиходіями і накривати на стіл. Звісно, можна сказати, що, мовляв, тисячу років тому усіляких strong and independent жінок на Русі не водилося. Але, знаєте, чого там ще не було? Магії, водяників та кам’яних монстрів.

Твоє обличчя, коли маєш потенціал акторської гри, але режисер сказав бути слабкою та врятованою

Дівчатка теж люблять фентезі. Дайте нам своїх богатирок...богатиринь...богатирес? Коротше, ви зрозуміли про що я.

Сторожова Застава - надзвичайно амбіційний проект. У фільмі був задіяний повністю створений за допомогою комп’ютерної графіки персонаж - кам’яний голем. Історія використання графону в українському кіно - це коротка, сумна і повчальна притча про те, як запити не співпали з бюджетами. На щастя, “Сторожової Застави” це не стосується. Кам’яний монстр тут - не найважливіша частина історії. Виріж його і мало що зміниться, але його потрібно було вставити тільки, щоб показати, що можемо, як захочемо, і як гроші будуть. Авжеж, наш голем не дотягує до рівня Голівуду, чи навіть Нетфлікса, але він все одно виглядає досить пристойно.

Як на бюджет в аж півтора мільйона доларів, то навіть класно! А якщо ще й заплющити очі й уявити песиголовця з вітчизняного горрору “Синевир”, то голем здасться просто клятим Голлумом з “Володаря Перснів”. До речі, про нього.

Не обійшлось без запозичень у класиків. Пам’ятаєте ту сцену з “Братства Персня”, у якій Арвен везе Фродо на коні, доки за ними женуться назґули? Вона перетинає річку і призиває собі на поміч стихію, яка розбирається з лиходіями? Режисер “Сторожової Застави” теж її пам’ятає. Водойми - слабкість усіх одягнених у чорне приспішників Головних Поганців, тому богатирю Олешку вдається  урятувати нашого героя від злобних половців, закосплеївши Арвен (ну, або Глорфінделя, якщо ви - книжний пурист) завдяки магічній істоті з місцевої річки.

“Сторожова Застава” має кілька дрібних технічних недоліків. Наприклад, звук у деяких сценах  перпендикулярний до картинки, та найбільша проблема, як завжди з нашим кіном, - у самій історії.

Коли молиш Темних богів про сиквел чи розширення всесвіту

Фільм намагається вмістити у свій хронометрах забагато сюжетних ліній і персонажів, від чого сценарій аж тріщить по швам. Сонячне затемнення очевидно повідкривало купу порталів по усій Русі, а не тільки той один в минуле, ефект якого, до слова, нагадав  мені заставку класичних сезонів “Доктора Хто” з Томом Бейкером.

Це дозволяє нашим героям завжди встигати у потрібне місце у потрібну хвилину часто усупереч будь-якій логіці сюжету. Половці спавняться перед бравими богатирями прямо з повітря, наче противники в комп’ютерній грі. Хоча, можливо, це все завдяки магії половецького шамана. Фільм тільки виграв би, якби з нього викинути пару підсюжетів.

Однак, у той же час “Сторожова Застава” має кілька переваг, які переважують численні недоліки. Ну, крім того, що воно - наше і тому його годиться підтримати копійкою з солідарності та патріотизму.

Оці хлопці виїхали за тобою, бо ти ще не придбав/придбала квитка

Усупереч усьому “Застава” - це веселе, трохи ідіотське, добіса наївне дитяче фентезі з якихось простіших часів. Серйозно, де ви зараз, коли кожен серіал намагається бути “Грою Престолів”, ще таке побачите? “Сторожова Застава” - це не український “Володар Перснів”. Це український “Віллоу”.

18.10.2017
5
4 431

Аліна Нікуліна Страница автора в интернете

Кіно, серіали та інші способи прокрастинації