Буденна технологічна антиутопія: перший сезон серіалу «Розділення» як гідна заміна «Чорному дзеркалу»

Apple продовжує розвивати свій стрімінговий сервіс Apple TV+ за принципом «якість важливіша за кількість». Вони не випускають по 10 серіалів на місяць, але майже кожна їхня прем’єра привертає увагу. Прикладом гарної історії і нестандартного підходу до наративізації став і продукт Бена Стіллера та Дена Еріксона «Розділення». Новий серіал починає зі знайомого завдяки «Чорному дзеркалу» відчуття алармізму, аби потім переходить до кращих традицій класичного фантастичного жанру, додаючи велику частину саспенсу і незрозумілості. Саме бажання ризикнути і запропонувати глядачеві щось нове, незвичне і складне, робить цей серіал однозначним лідером сезону. Отже, які теми і аспекти серіалу важливо не пропустити, та що шоуранерам «Поділу» вдалося досягнути?

Банальність і біль

Перша серія серіалу майже одразу показує плач головного персонажа Марка (Адам Скотт). Ця дивна сцена немає змісту, аж поки поступово ми не починаємо розуміти історію Марка та суть його «розділення». Біль фізичний та емоційний є загальним фоном серіалу, адже майже кожна серія являє нам певну травму персонажів. Але намагання героїв утікати від болю призводить лише до нових його форм.

Очевидною важливою темою серіалу є також банальність життя. Робота та повсякденне життя виглядають сіро, однотипно та безперспективно. Однотипність офісів та лабіринтоподібність робочих коридорів, окрім таємничості, грають і роль очевидної сатири пізнього капіталізму. Розмови на роботі, каральна політкоректність поряд з холодним прагматизмом теж переповнені сірості та нецікавості. Робота показана як пекельний та дегуманізуючий досвід. Що частково і виправдовує «розділення» як форму позбавлення від цього неприємного досвіду.

Особистість і пам’ять

«Розділення» піднімає нетипове для масового кіно філософське питання поєднання нашої особистості з нашими спогадами. Персонажі живуть у двох світах в кожному з яких вони не пам’ятають про інший. Тема поєднаної/непоєднаної особистості наскрізно проходить через серіал і створює основу для саспенсу та сюжетних поворотів, але вона також показує важливе бажання кожної людини – пошук внутрішньої цілісності. Недосяжна цілісність і провокує біль від розділеності, спричиненої різноманітними травмами минулого. Щось схоже – але у багато більш агресивній формі – робив спецепізод White Christmas у вже згаданому «Чорному дзеркалі».

Також «Розділення» підіймає і питання суб’єктивності. Що є «я», коли різні форми «я» знаходяться в конфлікті? Яким чином можна будувати відносини з іншими як з особистостями, якщо вони обмежені лише перебування в офісі? Очевидно, що робота не може забрати людськість, пошук сенсу, та потребу у близькості що переживають усі герої.

Ми також можемо спостерігати, як стримувані в реальному житі риси та емоції знаходять нове життя в робочому часі. Подібно до «Вічного сяйва чистого розуму»  пам’ять проникає в підсвідомість: персонажі відчувають те, чого не пам’ятають. Взагалі, серіал багато у чому надихається «Вічним сяйвом…» та приділяє велику увагу романтичним лініям і їх впливу на несвідоме. «Розділення» навіть у чомусь виправдовує справжні емоції та висміює «тоталітарний позитив» американської корпоративної культури.

Як і ноланівський «Мементо», серіал приділяє велику увагу ролі наративізації наших спогадів, та спроби компенсувати певними змістами відсутність «історії». Право на особисту історію, а отже і пам’ять, стає ще однією темою, що постійно повертається впродовж сезону. Саме протистояння особистості корпорації, пошуку змісту життя в  беззмістовності роботи і ставить «Розділення» у ряд актуальних антиутопій, які не перетворюються на пародію.

Квазірелігія та проблема свободи

Спочатку здається, що серіал розповідає типову історію ретро-технологічної наукової фантастики, майже як у Tales from the Loop, але згодом виявляється що важливу частину сюжету складає корпоративний футурологічний культ засновника – Кіра Ігана. Вівтар поклоніння йому ми можемо спостерігати у начальниці Гармоні Кобел. Навколо вчення Кіра, його заповідей, маєтку та самої історії життя будується філософія роботи, заохочення та самого змісту існування «розділення» і корпорації «Люмон Індастріз». Цікаво, що Чотири працівники офісу – це чотири якості душі які мають бути в балансі: горювання (Woe), фіґлярство (Frolic), жах (Dread) та капосність (Malice) – які також накладаються на чотирьох танцюристів в кімнаті Кіра, та з’являються як папки на робочих комп’ютерах (WO, FC, DR, MA). Окрім символічних паралелей між цитатами з його вчення, структурою офісу, типом відділів та самими співробітниками, є ще й паралелі з театром. Маски грають важливу символічну роль в серіалі, а також «гра». І «розділені» і нерозділені грають певні ролі не лише в офісі, але й в «реальному світі».

Релігійна складова загадкової структури та мотивації роботи в офісі також підкреслює важливість вірити Кіру та слідувати його вченню. «Розділення» тут є євангелієм Кіра людству, що покликане звільнити їх. Але впродовж першого сезону ми бачимо очевидну для будь-якої антиутопії річ: «розділення» не звільняє, а перетворює людей на рабів, забираючи у них вибір вирішувати щось в  житті, яке вони за інерцією вважають своїм.

Саме питання рамок та природи свободи і підіймається майже в кожній серії. Поступово квест «зрозуміти, що таке офіс і що там відбувається» перетворюється на квест «зберегти свою ідентичність та робити вибір, що не є програмованим «Люмон Індастріз»».

Враховуючи це, «Розділення» усіляко висміює намагання виправдати корпоративне рабство і дегуманізацію бонусами, веселощами та покараннями. Місцями, майже проводячи паралелі з експериментами над «собаками Павлова», серіал показує зневажливе ставлення до робочих альтер-его, яке, насправді, перекидається і на реальних людей в їх позакорпоративному житті. Це знелюднення і приниження стосується і нерозділених співробітників. Корпорація просякнута зневагою, таємницями та зверхністю. Найбільш іронічно, що подібні сюжети все частіше проспонсоровані найбільшими технологічними корпораціями з відповідною репутацією холодного розрахунку.

Окрім іншого ми бачимо, що корпорація розповсюджує пропаганду, залякуючи співробітників, та розповсюджуючи історії про «канібалів-вбивць» з інших відділів. Тож дегуманізація витікає з тотальності контролю та підтримується майже релігійною квазі-пропагандою та мікро-теоріями змов.

Саспенс

«Розділення» добре справляться з саспесном, і майже як «Світ Дикого Заходу», не має випадкових «що це було» моментів у перших серіях. Майже усі дивні ниточки з часом розкручуються і приводять до чогось. І завдяки певній невідомості і майже перспективі сприйняття світу серіалу як у «Мементо», глядач дізнається про нову інформацію разом з персонажами і дивується разом з ними. В кращих традиціях ретро-серіалів, місцями «Розділення» може навіть бути схоже на «Твін Пікс», але зберігає свій особливий стиль і свою сюжетну логіку того, що відбувається на екрані.

Остання серія залишає важливий, трохи дратуючий кліфхенгер, але, на щастя глядачів, другий сезон вже підтверджено. На відміну від багатьох серіалів, сценаристи не відкривають усі карти в першому сезоні, а лише дають натяки. Знову ж, саме ці логічні недомовки, та квазірелігійний саєнтизм викликають цікавість, бо ж варіантів розвитку подій і таємниць що від нас приховують – безліч.

Дивитися чи ні?

Однозначно дивитися. «Розділення» виглядає досить свіжим серіалом, потреба у якому  не існувала аж до початку перегляду. Ця несхожість і одночасно використання ретро стилю, що останнім часом став мейнстрімовим в серіалах, зіграло певну роль в створенні шарму і цікавості. Поєднати «Твін Пікс» з Tales from the Loop та «Чорним дзеркалом» – це як мінімум цікаво, а як максимум – доволі непросте сценарне завдання. Серіал агресивно критикує не тільки пізній корпоративний капіталізм Заходу, але й месіанські квазірелігійні культи вождів Сходу, підіймаючи важливі питання актуальні в усьому світі і стаючи глобальним у своїй історії. Сценаристам вдалося поєднати багато сюжетних ліній, залишаючи цілісність сюжету і живість різноманітних персонажів.
Саме тому «Розділення» – незвичний серіал, який має всі шанси стати впливовим в наступні роки.