І мертвий помре: що не так з фільмом «Морбіус» з Джаредом Лето?

Як НЕ ТРЕБА знімати
3/10

Дев'ятого червня до українського прокату нарешті потрапить багатостраждальний проєкт Sony — «Морбіус», який пережив не тільки декілька етапів перенесення світової прем'єри, але й потрапив на перезнімання. Що з цього вийшло показують касові збори та нищівні відгуки глядачів. Журналіст Flashforward Magazine Антоній Ходоровський розповідає, чому ще одна спроба створити повноцінного антигероя завершилася суцільним розчаруванням, а сольні фільми про супротивників Пітера Паркера не мають майбутнього.

З превеликим завзяттям Sony Pictures продовжує витрачати гроші на створення власного кіновсесвіту. Але все продукти студії приречені на вторинність, бо для цього Sony не має повноцінних персонажів. На руках у них антагоністи, які міцно пов'язані з сюжетними арками коміксів про Людину-Павука. Можливо, концепція побудови медіафраншизи на основі антигероїв й дійсно мала б успіх, але хтось ніби навмисно дістав зі смітника сценарні шаблони зразка 00-х. Як результат, глядач спочатку отримав «Венома» та його, прости Господи, сиквел, а цієї весни чергове занурення на дно невдалих екранізацій під назвою «Морбіус», перегляд якого варто розпочинати лише зі сцен після титрів.

Попри те, що в амбіційних планах топ-менеджменту Sony все ще жевріє надія розробити окремі, самостійні історії з героями, яких можна потенційно переплести у комерційно успішному кросовері, маркетингова стратегія компанії все ж передбачає паразитування на успіху Marvel, що перетворив спайдерверс на гарантоване джерело прибутку. Трейлери «Морбіуса» використовували фан-сервіс як чи не єдиний інструмент для привернення глядацької уваги, але, що найбільш абсурдно, не інтегрували його у самий фільм.

Обмануті очікування фанатів помноженні на безпомічного персонажа стали відмінною запорукою касового провалу. Ні, графіті з Пітером Паркером не з’явиться у театральній версії стрічки, а Едріан Тумс буде просто пасти задніх. Але що залишиться незмінним, так це сумне обличчя Джареда Лето, якого треба терміново викатати яйцем, бо актору, мабуть, пороблено на вибір безглуздих ролей.

Так хто такий доктор Майкл Морбіус? В коміксах є декілька варіантів цього персонажу: від класичної жертви невдалого експерименту до нащадка Дракули (The Amazing Spider-Man; Ultimate Spider-Man). Sony, вочевидь, обирає той, що дозволяє герою за півтори хвилини екранного часу трансформувати себе у надлюдину, осягнути усі свої здібності, пити кров з огляду на вікові обмеження та більше не купляти абонемент до спортзалу. Ба більше, концепція антигероя, що була з мінливим успіхом реалізована у фільмах про Венома, повністю ігнорується у потугах творців «Морбіуса». Якщо на сторінках першоджерел вампір ніколи не дотримувався суттєвих обмежень щодо вибору жертв, то його кіноадаптація усвідомлює свої темні сторони та категорично не приймає їх. Героя Лето формують не моральні дилеми, а режисер монтажу, який нарізав сцени таким чином, щоб глядач не встиг заснути обличчям в попкорні.

Поки хтось намагається експериментувати у жанрі супергероїки, Sony випускає у прокат серйозну, позбавлену навіть й частки самоіронії історію про вампіра, основне завдання якого відтворити на екрані спецефекти десятирічної давності. У режимі швидкого перемотування Морбіус проживає класичну сюжетну арку становлення героя та отримує максимального примітивного антагоніста, що є його прямим віддзеркаленням. Зрештою, жоден з головних персонажів не отримує розвитку характеру та не зазнає змін у фіналі, а конфлікт двох супротивників будується за принципом сварок співбутильників за гаражами. Навіть «Блейд», який був екранізацією вампірських хронік Marvel Comics ще наприкінці 90-х, виглядає зараз куди більш винахідливим та нетривіальним кіно Блейд та Морбіус неодноразово перетиналися на сторінках коміксів, а в кіно їх зустріч відбулася у вирізаній сцені стрічки з Веслі Снайпсом.

Як має виглядати всесвіт антигероїв від Sony та якою є його аудиторія? Відповісти на це питання, вочевидь, не може жоден з причетних до створення загальної концепції. Фільми, що включені до його складу, зокрема «Морбіус», намагаються витримати більш похмурий стиль оповідання, використовують персонажів з кримінальним минулим та сумнівними моральними орієнтирами, але водночас дотримуються вкрай несприятливого для цього вікового цензу. Щодо сценаріїв, які затверджує керівництво студії: їх можна виправдати лише за тієї умови, якщо жодному з авторів не виплачують гонорар. Наразі ясно одне: кожен з антагоністів Людини-Павука абсолютно непридатний до існування поза своїм основним контекстом, що доводить не тільки експлуатація доробок Кевіна Файгі, але й стрімкий рух франшизи у прірву беззмістовності.