Та вимри вже: як «Світ юрського періоду: Домініон» поховав франшизу (сподіваємося)

Несіть стирач пам'яті
3/10

16 червня в український прокат вийшов «Світ юрського періоду: Домініон» чергова (і, маємо надію, остання) частина «динозаврячої» франшизи. Ми у Flashforward Magazine розповідаємо, чому франшиза з останнім фільмом нової трилогії пробила ще одне дно – і хай вона на ньому залишається.

У 1993 році Стівен Спілберг створив фантастичний триллер-блобкастер, що одночасно шокував і притягував навіть дитячу аудиторію – ми, звісно ж, про «Парк Юрського періоду». Спілберг знайшов баланс між критикою науки в оригіналі Майкла Крайтона та захопленням, що його висловлював в фільмі Джон Хеммонд (Річард Аттенборо).

Режисер уміло використовував спецефекти та саспенс, але поступово його унікальність бачення перетворилась на звичайне «доїння» вдалої франшизи. З новим проектом Коліна Треворроу все почало котитись в пародію на попередні фільми.

Буквальне цитування

Треворроу давно експлуатує фансервіс в рамках «Парку юрського періоду». Але наслідуючи моду на мета-цитування, він вирішив вкласти купу буквальних цитат і посилань на перший фільм. Навіть повнометражний «Чіп і Дейл» робить це краще. Режисеру вдалося переплюнути за топорністю навіть останню частину «трилогії сиквелів» Star Wars!

Еллі Сетлер (Лора Дерн), схоже, не змінювала гардероб з 1993-го, Алан Грант (Сем Нілл) продовжує копати рапторів, а Льюіс Доджсон (Камбелл Скотт) й далі краде секрети для Біосін. Програмісти всі мають бути схожі на Денніса Недрі (Вейн Найт), «оригінальна трійця» має згадати усі приколи першого фільму і забезпечити романтичну розв’язку, якої всі чекали, а динозаври чомусь мають бути завжди більші.

Звичайно, фансервіс – це нормально. Це навіть круто, коли він застосовується з розумом і в рамках сюжету. Навіть у першому фільмі нової трилогії Треворроу міг це робити, але чомусь на третьому фільмі фантазія закінчилась.

Експлуатація бідної дівчинки Ті Рекса з першого фільму теж продовжується і в цій частині. Взагалі, як і нові «Мисливці за привидами», «Термінатор» та «Зоряні війни», новий «Світ юрського періоду» ігнорує більшість сиквелів, концентруючись на першому фільмі. Фетешизація першого фільму тут просто доводиться до крайнощів, але при цьому втрачаються ті важливі аспекти сюжету та розповіді, які зробили його класикою. Через це у сюжеті купа дірок, а логіка персонажа вимерла разом зі справжніми динозаврами.

Динозаври

До речі, про них. «Світ юрського періоду: Домініон» хоч якось працює лише у прологу. Задля нього навіть не треба йти у кінотеатр: його виклали в загальний доступ в рамках промо. Там все гарно, і в кращих традиціях «Парку». А от з самим фільмом – навпаки.

Динозаври грають фонову роль, бо основа сюжету крутиться навколо генних маніпуляцій з гігантською сараною та становленням ідентичності Мейзі Локвуд (Ізабелла Сермон). Велоцираптор Блу, яка грала важливу роль в попередніх фільмах, майже не грає жодної в цій частині. Атроцираптори та пірораптор введені в сюжет, щоб не використовувати велоцирапторів, у 10236-й раз. Але усе що відрізняє їх роль у сюжеті – дизайн.

Теж саме стосується й гігантозавра. Його роль – бути новим найбільшим ворогом, що буде битись з тиранозавром. Очевидно, що широкий діапазон динозаврів для епізодичних ролей використовується для створення мерчу, який і є головною причиною створення цього фільму.

З минулих фільмів ми звикли до того, що деякі динозаври мають особисту історію. Вони персоніфікуються, а значить їм можна співпереживати. Але цього разу усі динозаври епізодичні, а щось схоже на історію дається тільки Блу і Бета, втім і їх історія прісна і функціональна. Іронічно, але у фільмі про динозаврів сарана грає більше ролі, ніж самі динозаври.

Перші дві частини франшизи шокували раптовими смертями персонажів. Вони створювали саспенс та відчуття небезпеки. «Світ юрського періоду: Домініон» показує небезпечних динозаврів, але всі ключові персонажі мають настільки помітну «сюжетну броню», що стає цікаво, чи писався взагалі сценарій або ж весь фільм – чистий емоційний експромт. Цього разу динозаври не страшні і не милі. Вони прісні і нецікаві – ніби всі стомились знімати фільми про них і хотіли б зайнятись чимось іншим.

Жанр

Треворроу вирішив за один раз показати всі фільми, які йому не довелось знімати: у його «Домініоні» є майже останній Джеймс Бонд, трохи вестерну, бойовиків про хижу на Алясці та навіть екологічна пропаганда. Але все це схоже на попурі, яке ніби пов’язане сюжетом, але виглядає як дике накидування ідей і таке ж дике їх пояснення.

«Гладіаторські бої» динозаврів, що згадувались в минулому фільмі, тут згадуються, але не розкриваються. Клонування людей і модифікація геному динозаврів згадується, але не розвивається. Режисер ніби навмисно задумав по-модному цитувати сам себе через референси – але виявилося, що нічого цінного за свою кар’єру він так і не сказав.

Дивитися чи ні?

Якщо ви фанат оригінального фільму – ні.

«Світ юрського періоду: Домініон» – це нижня ступінь деградації літнього блокбастеру – якщо за еталон брати недавній «Топ Ґан: Меверік». Але окрім екшн сцен, що можуть трохи привернути увагу на великому екрані, тут немає нічого іншого. Ні гумору, ні логічного і цікавого сюжету, ні якісного подання не комп’ютерних/тактильних динозаврів. Це той фільм, який можна подивитись і забути. Але чи потрібно це дивитись?