Каннський кінофестиваль 2022: все, що треба знати

17 травня розпочинається Каннський кінофестиваль 2022 року: цього разу без російської делегації і з непоганим набором українського кіно. Редакція Flashforward Magazine як слід вивчила програму і зробила ультимативний ґайд по тому, що ж фестивального кіно дивитися протягом року.

Журі

Цього року склад журі було оголошено після представлення повної програми фестивалю, хоча зазвичай оголошують заздалегідь. Можливо, це пов’язано зі скандалом навколо одного з членів журі — іранського режисера Асгара Фархаді, якого власна студентка звинуватила у плагіаті ідеї минулорічного фільму «Герой». За чутками, саме Фархаді мав очолити склад журі, але натомість роль президента дісталась зірці фільму «Титан» Венсану Ліндону. В останній раз така честь представнику французької акторської школи випадала в 2009-му році, коли головою комісії було призначену акторку Ізабель Юппер («Вона», «Піаністка»).

Повний склад журі основного конкурсу:

  • Венсан Ліндон — голова журі; на Каннському фестивалі 2015-го року отримав приз за найкращу чоловічу роль, а в 2021-му фільм «Титан» з ним в головній ролі сенсаційно отримав «Золоту пальмову гілку».
  • Ребекка Голл — британська акторка, яка минулого року дебютувала як режисерка з картиною Passing та отримала величезне схвалення критиків.
  • Нумі Рапас — шведська акторка, зірка фільму «Агнець», що минулого року отримав спеціальний приз за оригінальність у секції «Особливий погляд».
  • Асгар Фархаді — іранський режисер, двократний лауреат премії «Оскар» в номінації «Найкращий міжнародний фільм». Минулого року його «Герой» узяв Гран-прі (другу за значущістю після «Золотої гілки» нагороду) в основному конкурсі Канн.
  • Джефф Ніколс — американський незалежний режисер, автор стрічок «Укриття», «Лавінг» та «Мад». Останні два було відібрано до основного конкурсу Канн в 2012-му і 2016-му роках відповідно.
  • Йоакім Трієр — режисер стрічки «Найгірша людина у світі», що у цьому році отримала номінації на «Оскар» у категорії «Найкращий міжнародний фільм» і «Найкращий оригінальний сценарій».
  • Лєдж Лі — французький режисер, в 2019-му отримав в Каннах приз журі основного конкурсу за фільм «Знедолені».
  • Діпіка Падуконе — індійська акторка, яку, окрім боллівудських фільмів, можна було зустріти у стрічці «Три ікси: Реактивізація».
  • Жасмін Трінка — італійська акторка, режисерський дебют якої відбудеться на цьогорічному фестивалі в категорії «Спеціальні покази».

Премії для фільмів, які не приймають участі в основному конкурсі, а отже не змагаються за «Золоту пальмову гілку», будуть присуджувати комісії журі, очолювані самими лише жінками:

  • «Особливий погляд» — Валерія Голіно, італійська акторка та продюсерка, одна з трьох жінок, які за всю історію Венеційського кінофестивалю двічі вигравали приз за кращу жіночу роль.
  • Золота камера за кращий повнометражний дебют — Россі де Пальма, іспанська акторка, відома плідною співпрацею з Педро Альмодоваром («Жінки на межі нервового зриву», «Паралельні матері»).
  • Міжнародний тиждень критики — Каутер Бен Ганія, тунійська режисерка, в 2021-му році її фільм «Людина, яка продала свою шкіру» був номінований на «Оскар» в категорії «Найкращий міжнародний фільм».
  • Золоте око за кращий документальний фільм — Агнешка Голланд, польська режисерка та сценаристка («Слід звіра», «Ціна правди»), голова правління Європейської кіноакадемії.

Основний конкурс

Девід Лінч, незважаючи на численні чутки, ще до офіційного оголошення цьогорічної програми спростував свою участь в конкурсі. Це, однак, не заважає його фанатам і далі мріяти та спекулювати про таємну прем’єру фільму режисера, який начебто було знято під час пандемії коронавірусу з Лорою Дерн в головній ролі. Чи справдяться їх надії дізнаємось не раніше 17-го травня, коли 75-й Каннський фестиваль відкриє свої двері для відвідувачів, але навіть і без Лінча в програмі вистачає титанів (та титанок):

Armageddon Time («Час Армагеддону»)

Джеймс Грей — лауреат венеційського Срібного лева за свій повнометражний дебют «Маленька Одеса». Після нього зняв ще шість фільмів, чотири з яких змагалися в основному конкурсі Канн (нагород не здобували). Останній, «До зірок» з Бредом Пітом, вийшов в 2019-му. В новому фільмі режисера зіграли оскароносні Енн Гетевей та Ентоні Гопкінс, а також зірка серіалу «Спадкоємці» Джеремі Стронг.

Broker («Брокер»)

Хірокадзу Корееда — лауреат каннської «Золотої пальмової гілки» за фільм «Магазинні злодюжки». Також вигравав приз журі за фільм «Який батько, такий син» у 2013-му році.

Close («Близько»)

Лукас Донт — режисер фільму «Дівчина», присвяченого 15-річній Ларі, яка народилась в тілі хлопчика, але мріє стати балериною. Дебют бельгійця у 2018-му році в Каннах був відзначений Золотою камерою, призом ФІПРЕССІ та премією «Квір-пальмова гілка» за найкращий фільм ЛГБТ-тематики. Цього року Донт в основному конкурсі представить свою всього-на-всього другу повнометражну роботу.

Crimes of the Future («Злочини майбутнього»)

Девід Кроненберг — класик боді-горору («Муха», «Відеодром») повертається до жанру, який сам і започаткував, якраз на наступний рік після тріумфу «Титану» Джулії Дюкарно (який активно плагіатив роботи Кроненберга). Режисер не випускав нічого з 2014-го року, а жанрів горор та сай-фай не торкався аж з 1999-го, як і не писав оригінальних сценаріїв. В конкурсі Канн Кроненберг брав участь 5 разів: 1996-му за фільм «Автокатастрофа» вигравав приз журі, а в 2006-му році йому було присуджено почесну «Золоту карету».

В новій, довгоочікуваній стрічці видатного режисера зіграють Вігго Мортенсен («Зелена книга»; вже працював з Кроненбергом над «Виправданою жорстокістю», Eastern Promises та «Небезпечним методом»), Крістен Стюарт («Спенсер») та Леа Сейду («007: Не час помирати»).

Decision to Leave («Рішення піти»)

Пак Чхан-ук — класик корейського кіно («Служниця», «Співчуття пані Помсті»), останній фільм якого вийшов у 2016-му році. Володар Гран-прі основного конкурсу за «Олдбоя».

Holy Spider («Святий павук»)

Алі Аббасі — ірано-шведський режисер, переможець програми «Особливий погляд» в конкурсі Канн 2018-го року за фільм «На межі світів», який поєднує в собі такі нетипові для каннських лауреатів жанри, як фентезі, містика, кримінальний трилер і романтика.

Le otto montagne («Вісім гір»)

Фелікс ван Ґронінґен, Шарлотта Вандермерс — подружжя, яке до цього працювало лише в тандемі режисер та актриса. Чоловік відомий за свій англомовний дебют «Гарний хлопчик» про відносини батька (Стів Карелл) та його наркозалежного сина-підлітка (Тімоті Шаламе).

«Вісім гір» – це історія дружби дітей, які стають чоловіками, намагають стерти сліди своїх батьків, але які завжди повертаються додому.

Un petit frere («Мама і син»)

Леонор Серрай — лауреатка Золотої камери 2017-го року (нагорода за кращий повнометражний дебют) за фільм «Молода жінка», який приймав участь в секції «Особливий погляд». Як і Лукаса Донта, француженку цього року було відібрано до конкурсу з другим за кар’єру фільмом – сімейною хронікою з 1999 по 2010 рік. Історія жінки, яка приїхала зі своїми синами з Африки та оселилася в передмісті Парижа та розбудовує нове життя своєї родини. 

RMN

Крістіан Мунджіу — володар «Золотої пальмової гілки» за фільм «4 місяці, 3 тижні і 2 дні» про двох студенток, які намагаються зробити нелегальний аборт в комуністичній Румунії в останні роки правління Чаушеску, на цьогорічні премії знову представить фільм-рефлексію вже більше глобального питання – історії Румунії.

Showing Up («Показ»)

Келлі Райкарт — одна з найкрутіших режисерок американського незалежного кіно. Її останній фільм «Перша корова» в підсумкових топах критиків за 2020-й рік  згадувався навіть частіше, ніж «Земля кочівників». Цього року на Двотижневику режисерів, паралельній основному конкурсу програмі, Райкарт буде вручена почесна нагорода «Золота карета», яку присуджують за «новаторські підходи до фільмів, винахідливість, хоробрість і вірність принципам творчої незалежності».

The Stars at Noon («Зірки опівдні»)

Клер Дені — одна з головних французьких режисерок сьогодення. Нещодавно її 35 Rhums був визнаний найкращим французьким фільмом 21-го сторіччя.  

The Stars at Noon вже другий фільм Дені, який буде випущено в цьому році. Перший — Both Sides of the Blade з новоспеченим президентом каннського журі Венсаном Ліндоном в головній ролі — приніс їй Срібного ведмедя за кращу режисуру на Берлінале-2022. В Каннах режисерка помітних нагород досі не отримувала, і взагалі до основного конкурсу була відібрана лише один раз — в 1988-му році з фільмом «Шоколад», який є її повнометражним дебютом.

Tourment sir les îles («Муки на островах»)

Альберт Серра — одіозний іспанський постановник, найбільш відомий за свій останній фільм «Смерть Людовика XIV», прем’єра якого відбулась саме в Каннах в 2017-му році поза конкурсом. Також Серра двічі приймав участь у Двотижневику режисерів та виграв Золотого леопарда на міжнародному фестивалі в Локарно за фільм «Історія моєї смерті».

Після тріумфу у Франції, письменниця повертається до Полінезії, однак вона дезорієнтована та відчуває творчу кризу, тому вона вирішує погодитися на роботу синхронного перекладу до посла. Між ними починається дивне любовне тяжіння, повне контрастів, інтересу і романтизму, а також усвідомлення цинізму міжнародної політики, на яку героїня буде намагатися вплинути. 

Tori and Lokita («Торі та Локіта»)

Брати Дарденн — найвідоміші гуманісти в кіно. Бельгійці за свою багаторічну кар'єру двічі ставали лауреатами «Золотої пальмової гілки», а також брали нагороди за кращий сценарій, режисуру та Гран-прі Канн.

Новий фільм їх тандему – історія хлопчика та дівчини-підлітка в Бельгії, які наодинці приїхали з Африки і тепер мають поєднувати свою неймовірну дружбу з жорсткими умовами свого вигнання.

Triangle of Sadness («Трикутник смутку»)

Рубен Естлунд — володар «Золотої пальмової гілки» конкурсу 2017-го року за фільм «Квадрат» та, судячи з назви його нового фільму, великий шанувальник геометричних фігур.

Головні герої сатиричної комедії — пара моделей, які вирушають у розкішну подорож на яхті зі скаженим капітаном-марксистом (Вуді Гаррельсон) на чолі. Коли судно тоне, хлопець і дівчина опиняються на безлюдному острові в оточенні мільярдерів та прибиральниці, яка єдина з усіх пасажирів знає, як ловити рибу, а значить — як вижити в обставинах, що склалися.

Україна в конкурсі

У другій за значущістю після основного конкурсу секції офіційного відбору Канн «Особливий погляд» відбудеться світова прем’єра дебютного повнометражного фільму Максима Наконечного «Бачення метелика». Стрічку описують як жорстку та сюрреалістичну історію про жінку-воїна, яка не бажає бути жертвою. Після звільнення з ворожого полону аеророзвідниця Ліля намагається повернутися до свого мирного життя в Україні. Біль і травма через пережите повсякчас виринають на поверхню, ніби уві сні, та щось всередині неї не дозволяє забути, чому вона мусить жити далі.

Співавторкою сценарію виступила режисерка фільму «Земля блакитна, ніби апельсин» Ірина Цілик. Операторка-постановниця – Христина Лізогуб («Школа № 3»), монтаж – Івор Івезічь та Аліна Горлова (режисерка фільму «Цей дощ ніколи не скінчиться»).

Ірина Цілик, до речі, увійшла до складу очолюваного Агнешкою Голланд журі нагороди Золоте око за найкращий документальний фільм фестивалю.

Ще один дебют українського постановника — «Памфір» Дмитра Сухолиткого-Собчука буде представлено в паралельній програмі фестивалю «Двотижневик режисерів». На сайті державного агентства з питань кіно зазначається: «Це історія про хорошого сім’янина, якому доля дає випробування, де він звертає з чесного шляху заради своєї сім’ї. Напередодні традиційного карнавалу Маланки, Памфір, після тривалої відсутності, повертається до своєї родини на Західній Україні. Безумовна любов сім’ї Памфіра має побічну дію. Коли його син влаштовує підпал в молитовному домі, Памфір змушений відновити зв’язок зі своїм неспокійним минулим. Щоб відплатити за провину сина, Памфір звертає на ризикований шлях з незворотніми наслідками.» Фільм створено у копродукції України, Франції, Польщі та Чилі.

На жаль, незважаючи на численні заклики від української кіноспільноти та відмову від офіційної російської делегації, в основному конкурсі Каннського фестивалю буде представлено новий фільм російського режисера Кіріла Сєрєбрєннікова «Дружина Чайковського». Також в секції «Спеціальні покази» знайшлось місце картині «Природна історія знищення» Сергія Лозниці, якого на початку війни було виключеного з Української кіноакадемії за участь у фестивалі російського кіно у французькому місті Нант під назвою «Від Львова до Уралу».

Проте не всі звернення від України були проігноровані. Французький режисер та володар Оскара Мішель Азанавічус («Артист») погодився перейменувати свій новий фільм, який цього року відкриває фестиваль. При оголошенні програми стрічка носила провокаційну назву Z, що викликало асоціації з символікою рашизму. Сам режисер пояснив свій початковий вибір тематикою фільму: «Я назвав свій фільм Z (Comme Z) у Франції, тому що це комедія про зомбі, і він натхненний тим, що ми у Франції називаємо «серією Z» або «фільмами категорії B» в Америці». Тепер картина називається «Ріж!» / Coupez! (Final Cut у міжнародному прокаті).

«Особливий погляд»

В цій секції традиційно представлено 20 стрічок маловідомих авторів з «нетиповими» для основного конкурсу стилем та історією.

Фільмом-відкриття було оголошено картину Матьє Вадп'єда «Батько та солдат», події якої розгорнуться під час Першої світової війни та будуть присвячені сенегальським піхотинцям. В головній ролі — зірка «Недоторканих» та серіалу «Люпен» Омар Сі. Вадп'єд також працював над «Недоторканими», але в ролі оператора. Цікаво відзначити, що його режисерський дебют «Вивчити напам’ять» в 2015-му році закривав Міжнародний тиждень критики.

З 20 фільмів секції участь в змаганні за грошовий приз та підтримку з дистрибуцією в французькому прокаті цього року будуть брати 8 повнометражних дебютів, серед яких і згаданий вище український фільм «Бачення метелика» Максима Наконечного.

Інший цікавий дебют — «Бойовий поні» від творчого тандему Райлі Кіо (акторка, знімалась в останньому «Шаленому Максі», «Удачі Логанів» та минулорічній «Золі») та Джини Геммелл (американська кінопродюсерка) буде присвячено трьом хлопцям, які виросли в індіанській резервації Пайн-Ридж.

Окрім Кіо та Геммелл, в програмі секції візьмуть участь ще 8 режисерок, три з яких представлять свої перші фільми, а дві: палестинка Маха Хадж («Середземноморська лихоманка») та марокканка Мар'ям Тузані («Блакитний кафтан») вже приймали участь в «Особливому погляді».

Камбоджійсько-французького режисера Деві Чоу також не можна зарахувати до новачків каннського фестивалю, бо в 2016-му році його дебютний фільм «Діамантовий острів» в рамках секції Міжнародний тиждень критики отримав сценарну нагороду SACD. Друга повнометражна стрічка Чоу «Всі люди, якими я ніколи не стану» зосередиться на всиновленій французькою парою дівчині, яка повертається до рідної Кореї.

Ще один «випускник» Тижня критики — ісландський режисер Глинур Пальмасон (приймав участь в конкурсі в 2019-му році з фільмом «Білий, білий день»). Прем’єра його першого повнометражного фільму «Зимові брати» відбулась на кінофестивалі в Локарно. Пізніше він був номінований у 14-ти категоріях на здобуття данської національної кінопремії «Роберт» за 2017-й рік та отримав 9 нагород, включно з преміями за найкращий данський фільм та за найкращу режисерську роботу. В травні Пальмасон їде в Канни зі стрічкою «Божа земля» про молодого ісландського священика, який наприкінці 19-го сторіччя вирушає у віддалену частину країни, щоб побудувати церкву, але поступово все більше віддаляється від своєї мети, місії і моралі.

В цьогорічному відборі до «Особливого погляду» знайшлось місце багатьом режисерам, фільми яких у минулому змагалися за «Золотого ведмедя» Берлінського міжнародного кінофестивалю. Це, зокрема, австрійка Марі Кройцер (цього року в Каннах бере участь з фільмом «Корсаж»), французько-іранська постановниця Емілі Атеф («Більше ніж будь-коли») та турецький режисер Емін Елпер («Пекучі дні»). Останній, окрім цього, у 2015-му році отримав спеціальний приз журі у Венеції за фільм «Божевілля».

Австралієць Томас М. Райт, якого цього року до каннської програми було відібрано з трилером «Незнаємоць», також вже може похвалитися здобуттями на міжнародних фестивалях. Дебютна режисерська робота Райта Acute Misfortune на фестивалі в Мельбурні отримала приз критиків видання The Age, а The Guardian включив її до переліку 10 найкращих австралійських фільмів минулого десятиліття.

Не обійдеться «Особливий погляд» і без добре знайомих облич. Андерса Даніельсена Льє, що минулого року зіграв одразу в двох фільмах-учасниках основного конкурсу Канн (в «Найгіршій людині у світі» та в «Острові Бергмана»), можна буде побачити в новій роботі норвежця Крістоффера Борглі «Набрид сам собі». Фільм розповість про пару, що перебуває у нездорових конкурентних стосунках, які змінюються, коли хлопець раптом стає сучасним художником, а дівчина у відповідь робить відчайдушну спробу відновити свій статус, створюючи нову персону.

Вже придбаний американською кінокомпанією Focus Features фільм «Мовчазні близнючки» Агнешки Смочинської, створений у копродукції Польщі, Америки та Великобританії, буде присвячено заснованій на реальних подіях історії двох сестер, що виросли в єдиній чорношкірій родині в маленькому містечку в Уельсі та воліли спілкуватись тільки одна з одною. В головних ролях: Летиція Райт («Чорна пантера», «Смерть на Нілі») та британська театральна акторка Тамара Лоуренс.

Спеціальні покази

Поза конкурсом на фестивалі відбудуться прем’єри багатьох довгоочікуваних фільмів. Зокрема, в рамках трибьюту, присвяченому Тому Крузу, покажуть «Найкращий стрілець: Маверік» Джозефа Косінскі, який через пандемію коронавірусу переносили с 2019-го. Це продовження оригінального «Найкращого стрільця» (Top Gun) 1996-го року випуску. До своєї ролі в новій частині, окрім Круза, повернеться і Вел Кілмер.

Інший потенційний глядацький хіт — «Елвіс» База Лурмана з американським актором та співаком Остіном Батлером в ролі легенди рок-н-ролу. Вихід байопіку про Елвіса Преслі від режисера «Великого Гетсбі» був запланований ще на жовтень минулого року, а робота над фільмом тривала з 2014-го. До акторського складу також входять Том Генкс і зірка минулорічного «Влада пса» Коді Сміт-Макфі.

Джордж Міллер («Шалений Макс: Дорога люті», «Веселі ніжки») представить на фестивалі фантастичний романтичний фільм «Три тисячі років туги» (Three Thousand Years of Longing), в якому героїня Тільди Свінтон («Суспірія») закохується у Ідріса Ельбу («Безрідні звірі») в ролі джина, який пропонує їй три бажання в обмін на свою свободу.

Повертаючись до теми фільмів, присвячених життю видатних музикантів, не можна не згадати про прем’єру в рамках «Опівнічних показів» документалки про Девіда Бові Moonage Daydream від Бретта Моргена (Kurt Cobain: Montage of Heck). Продюсер фільму на нещодавньому CinemaCon заявив, що нас чекає нетрадиційний документальний чи біографічний фільм, він поєднав в собі пісні Бові, концертні кліпи, закулісні зйомки та серію сюрреалістичних, трипових і абстрактних зображень, щоб створити «звукову та візуальну феєрію»

Серед інших цікавих доків можна виділити:

  • екологічний All That Breathes — Гран-прі Всесвітнього конкурсу на фестивалі Санденс
  • Jerry Lee Lewis: Trouble In Mind Ітана Коена (так, це той з братів Коенів, який минулого року заявив, що втомився від кіно і йде в театр, поки інший брат знімав нову екранізацію «Макбета» Шекспіра).
  • Mi país imaginario («Моя вигадана країна») — новий фільм чилійця Патрісіо Гузмана, володара премії Європейської кіноакадемії за «Найкращий документальний фільм» («Ностальгія за світлом»), Срібного ведмедя Берлінського кінофестивалю за кращий сценарій («Перламутровий ґудзик») та каннського Золотого ока («Кордильєра мрій»).
  • The Fabric of the Human Body (демонструватиметься в рамках Двотижневика режисерів) — експериментальний документальний фільм Люсьєна Кастейн-Тейлора та Верени Паравел, творців «Лефіафану» та антропологів з Лабораторії сенсорної етнографії Гарвардського університету. Назва фільму посилається на трактат Андреаса Везалія 1543-го року із безліччю алегоричних зображень з анатомії людини, одними з найдосконаліших коли-небудь зроблених гравюр на дереві.

Двотижневик режисерів

Паралельна програма Канн цього року може похвалитися наявністю в лайн-апі 11 режисерок, в той час як в основному конкурсі буде представлено лише 5 (що і так є рекордом за всю історію існування головної секції фестивалю).

Серед них особливої уваги заслуговують:

One Fine Morning («Один чудовий ранок»)

Мія Хансен-Льов — минулого року бралаучасть в основному конкурсі Канн з фільмом «Острів Бергмана», в 2016-му отримала в Берліні Срібного ведмедя за кращу режисуру за фільм «Майбутнє» з Ізабель Юппер в головній ролі. Сюжет нової роботи постановниці розгортається навколо молодої матері-одиначки, яка доглядає за своїм хворим батьком і заводить роман з другом, незважаючи на те, що він уже у стосунках.

Paris Memories («Паризькі спогади»)

Аліс Уінокур — багаторазова учасниця каннських програм (Тиждень критики, Особливий погляд, Двотижневик режисерів). В новому фільмі зосередить увагу на жінці, яка пережила теракти в Парижі в листопаді 2015-го року та намагається жити далі.

The Five Devils («П’ять дияволів»)

Леа Місус — за свій дебют «Ава» отримала приз французької гільдії сценаристів SACD на Тижні критики, також була співавтором фільму «Париж, 13-й округ» Жака Одіара, який минулого року було відібрано до основного конкурсу. «П’ять дияволів» описується як жорстоке фентезі про молоду жінку, чию тітку звільняють з в’язниці.

Найбільша прем’єра секції — горор з промовистою назвою «Чоловіки» Алекса Гарленда (Ex Machina, «Анігіляція») з зіркою серіалу «Чорнобиль» та фільму «Я думаю закінчити це все» Джессі Баклі відбудеться в рамках спеціального показу Двотижневика, а вже 20-го травня фільм вийде в американський прокат.

В основній програмі буде представлено ще один психологічний трилер від студії А24 — «Божі істоти». Події фільму розвернуться в ірландському рибацькому селі навколо героїні Емілі Вотсон («Чорнобиль»), яка розривається між захистом свого улюбленого сина і власним відчуттям добра і зла. В другому фільмі режисерського дуету Анни Роуз Голмер та Саели Девіс (першим був хіт Венеції та Санденсу The Fits) зіграв Пол Мескаль, відомий за роллю в серіальній адаптації роману Саллі Руні «Нормальні люди».

Актора також можна буде побачити в фільмі Aftersun (секція «Міжнародний тиждень критики») — це дебют британської режисерки Шарлотти Веллс, у якому жінка аналізує свої стосунки з батьком, переглядаючи відео з відпочинку в Туреччині 20-річної давнини.

Ще один горор, до якого прикута увага шанувальників найбільш революційного в останній час жанру, — Enys Men корнуольця Марка Дженкіна. Минулий (і за сумісністю перший) повнометражний фільм режисера приніс йому нагороду Британської кіноакадемії за кращий дебют в 2020-му році. Фільм був присвячений напруженим відносинам між місцевими жителями та туристами в рибальському селі в Корнуоллі на тлі джентрифікації.

Відкриє Двотижневик режисерів франкомовна драма «Скарлет» від італійського режисера П’єтро Марчелло, відомого за екранізацією роману Джека Лондона «Мартін Іден». В 2019-му році фільм приніс виконавцю головної ролі Луці Марінеллі Кубок Вольпі Венеційського МКФ.