ЄлизаветаСушко
Такого різнопланового кіно в один день не можна було уявити. Але так і вийшло. Чотири фільми третьго дня змушували щиро плакати від спогадів дитинства, щиро сміятися від безглуздості сценарію та мовчати 86 хвилин, затамувавши подих.
На мою скромну думку, це найгірша роль Франца Роговського. Нелегал з БілоРусії (так, це не одруківка, вони це підкреслюють) перетинає кордон з Польщею, щоб разом зі своїм другом дістатися до Парижу, бордо і камамберу. По дорозі друг загине, а Алєксєй вступить до Іноземного Легіону, щоб отримати громадянство. Але вбита ним людина на завданні заведе чоловіка в іншу сторону – на темну сторону танцю.
Це дуже красиве кіно – неон Рьофна, сексуальний Роговський зі своїм зламаним носом, однакові білі труси Легіону й далекі від Парижу джунглі. Але все це не має жодної логіки, сенсу та хоча б простої, але звʼязної думки. Будучи на завдані в формі не того кольору до місцевості, Алекс (нове імʼя Алєксєя після вступу в армію) вбиває нігерійця, різні магічні очі якого не виходять з голови колишнього білоруса та приводять в бар, де власник – теж, як не дивно, білорус. Російською з німецьким акцентом вони розмовляють про дитячий будинок, зону та місцевих танцівниць, одна з яких є сестрою того самого нігерійця.
Діско Бой, як ви могли уявляти, не Роговськи, а той терорист-нігерієць, який, в традиціях нелогічних історій, що мають бути наповнені підтримуючими милицями, щоб працювати, магічним чином вселяється у військового. Так він і обирає шлях, полишивши армію, що гарантує йому французький паспорт, й танцює окультні танці під музику французького диск-жокея Vitalic.
Найбільше цінне кіно, яке після Санденсу потрапило в Берлін– особисті історії, які торкаються серця глядача. Селінг Сонг – американська режисерка-дебютантка корейського походження розповіла свою історію кохання дитинства, яка закінчилася через еміграцію. Її героїня Нора (Грета Лі) — письменниця, що після 12 років життя в Канаді та США, виходить на контакт в мережі зі своїм крашем зі школи – Йо Тео.
Формат скрінлайфу створює відчуття, що те життя реальне. Але це ілюзія минулого, що тягне назад до коренів. В один момент всі розуміють, що це минуле життя для них обох і треба рухатися далі, але одна зустріч, після весілля Нори, все ж відбудеться.
На прес-конференції актор Джон Магаро розповів, що його дружина емігрантка з Кореї – так само, як і у фільмі. Таке наповнення особистим досвідом робить це миле кіно неймовірним. Тут немає масштабу зйомки, хоча воно, звісно, дуже красиве. «Минулі життя» не йде в сторону, воно заглиблює: трохи у знання буддизму та дуже глибоко в почуття кожного в залі.
Воу, за це ми і любимо фільми А24. Це найкращий фільм з 18 вже переглянутих на Берлінале.
Медитативний фільм Баса Девоса, як завжди, зачаровує своєю буденністю історії та креативністю форми. Квадратне зображення занурює в дні героя, що звільняє свій холодильник перед від‘їздом у відпустку додому. З овочів, що залишилися в боксі, він варить суп для своїх друзів, з якими зустрінеться перед довгою відсутністю.
Домашні справи та давно знайомі люди випадково приводять його до професорки з біології. Тепер вони разом, незважаючи на заплановане, досліджують мох як окремий маленький світ.
Фільми Баса Девоса – глядацький досвід, який обовʼязково треба пережити на великому екрані темної зали. Тож, чекаємо на українських фестивалях цей акт варіння супу та дослідження моху.
Не обходиться кожного дня і без поганих фільмів. Цього разу — це байопік про письменницю Інгеборг Бахман. Якщо ви подумали, що фільм розповість про її професійний шлях, книги та натхнення, то ви, як і я, глибоко помиляєтесь. Цей фільм розкриває особисту сторону життя жінки, в якій аб'юз — головна її складова.
Дві години знущань. Інтрижки, переплутані місцями сцени без жодної канви подій, а головне — ніякого співчуття героїні, ні з боку режисерки, ні з боку акторки, що виконує цю роль — Вікі Кріпс. Загалом, дуже складно усвідомити, що акторка, яка зіграла в ультра феміністичному байопіку «Корсет», могла в той самий період погодитися на беззмістовну мандрівку пустелею безглуздя. Неможливо уявити, що ця гарна акторка зіграє роль письменниці з mommy issues, слабким характером та повною відсутністю рефлексії над всіма стосунках, що показані на екрані.
Єдине, що трохи згладжує цей перегляд — колір. Але ні картинки, ні кольорокорекції недостатньо, що оживити цю помираючу від спраги стрічку.