«Вічне Страхування На Колесах» для підлітків: рецензія на «Смертні Машини»

10.12.2018
0
1 193
Неактуальный young adult
5/10

Стімпанк і «Зоряні Війни» у найочікуванішому фільмі 2012-го року


«Смертні Машини», зняті за однойменною книгою Філіпа Ріва, відбуваються у далекому майбутньому після того, як у не такому далекому майбутньому людство випередило Зміну клімату і вчинило квантовий апокаліпсис самотужки. Після цього рештки людства звернулися до простіших технологій: міста стали на колеса, а більші пожирають менші, керуючись філософією «муніципального дарвінізму». Один з найбільших хижих мегаполісів — Лондон — де всі говорять мовою експозиції і пафосними фразами для трейлера.

via GIPHY

Альфа-хижак ганяється за маленькими містечками Європи. На одному з них до Лондона, потрапляє Естер Шоу (Гера Гілмар). Вона нарешті отримує шанс помститися другій людині в місті, археологу Тадеушу Валентайну (Г’юґо Вівінґ), утім в останній момент їй заважає молодий і наївний історик Том (Роберт Шіен). Трошки зради, трошки CGI, один болісний жарт про міньйонів, гірший навіть за ті меми з цими жовтими поганцями, що їх постить на фейсбуку ваша мама, і вони обоє опиняються за бортом.

Пару років тому, коли я прочитала стімпанкову антиутопію Філіпа Ріва «Смертні Машини», я подумала: «Гмм, це трохи нагадує «Зоряні Війни». Пітер Джексон (виконавчий продюсер і сценарист), очевидно, подумав так само й вирішив викрутити цей елемент історії на максимум. Mortal Engines — це просто 4-й Епізод на колесах: аж до повністю передертої кінцівки, але без серця та відчуття пригоди, за які всі люблять оригінальні Епізоди. Навіть, контрольні панелі нагадують ті, що були на борту Зірки Смерті. За ними яструбом поглядає на спустошені землі Європи місцевий Таркін. Гармати Лондона дуже підозріло змахують на квадові лазери зіркових винищувачів, а флот місцевого Повстання складається зі стімпанківських варіантів хрестокрилів і СІД-винищувачів.

Естер Шоу — цікава протаґоністка, яку оточують менш цікаві персонажі й передбачуваний сюжет. Гері Гілмар вдається передати замкнуту в собі, сповнену ледь прихованої люті Естер, дитя жорстокого, позбавленого життя світу за бортом мегаполісів. Її стосунки з неживим Термінатором Шрайком - найкраща частина «Смертних Машин». У фільмі вони втілені навіть краще, ніж у книзі.

Тут саме час поговорити про слона в кімнаті, якого одразу помітили фанати книг. Шрами Естер в романі були набагато гіршими. Щось на кшталт, Тіріон з «Гри Престолів» проти Тіріона у «Пісні Льоду та Полум’я». Коли у режисера стрічки Крістіана Рівза спитали про цю зміну, він замість відмазатися якось дипломатично, типу, «Гілмар — така чудова акторка, ми не хотіли обтяжувати її простетикою», на диво прямо відповів, що це було зроблена, щоб романтична лінія виглядала більш правдоподібно. Що, у свою чергу, цілком справедливо обурило багатьох фанатів.

Зрештою, це не дуже хороший посил для аудиторії, на яку розраховані як книги, так  і фільм, — підлітків. Але, окрім сумнівних уроків, така зміна насправді шкодить історії, адже вони змінили головну героїню, та забули змінити ставлення до неї з боку інших персонажів. Тому, щоразу, коли у фільмі хтось дивиться на неї і нажахано відзначає, яка неймовірно приваблива Гера Гілмар з мало помітним шрамом на обличчі — страшна, мій suspension of disbelief починає бити на сполох.

Г’юґо Вівінґ у ролі амбітного Валентайна з пристрастю жує комп’ютерні декорації і приєднується до зали слави хороших акторів, які переграють лиходіїв у не дуже хороших фентезі-фільмах. Там на нього вже чекають Майкл Шін і Джеремі Айронз.

Це навіть навдивовижу приємно бачити у 2018-му році на екранах цей фільм. Він — як певною мірою сам Лондон — покладається на тренди минулого і є реліктом забутих часів, коли серед найбільших кінопрем’єр року було принаймні декілька підліткових антиутопій. І я тільки за кіно для підлітків, особливо, те, яке не сприймає себе надто серйозно і більше покладається на пригодницький елемент і менше на романтичну лінію. Я страшенно хотіла, щоб мені сподобалися «Смертні Машини» і, безперечно, там є, що любити.  Однак, на жаль, як і в «Гобіті», все хороше губиться за графоном та незграбним сценарієм.

10.12.2018
0
1 193

Аліна Нікуліна Страница автора в интернете

Кіно, серіали та інші способи прокрастинації