CODA: за і проти головного фільму 94-ї премії Оскар

Співати, коли тебе не чують
5/10

27 березня 2022 року відбулася 94-а премія кіноакадемії «Оскар». Головну нагороду отримав фільм CODA, який вже вийшов на Apple TV+. Редакція Flashforward Magazine подивилася його і в форматі «за і проти» розповідає, чим фільм перевершив оригінал, а в чому він не дотягує до звання найкращого фільму та сценарію.

Дослівно з мови оригіналу абревіатура CODA перекладається як «дитина глухих батьків». Не складно зрозуміти про що піде мова: Рубі – 17 річна дівчина-підліток, що не має таких особливостей. Стикаючись з низкою проблем у школі, родинному колі та навіть риболовному бізнесі сім’ї, головним кризовим питанням стає професіональна реалізація мрії – стати співачкою. ЇЇ рідні ніколи не почують, як гарно вона це може, а ще й треба покинути риболовну компанію, де все тримається на її можливостях комунікації. Перед героїнею постає важке питання: піти у ритмі серця чи пристосовуватися до реалій долі?

ПРОТИ: банальна основа

Скільки ми вже бачили шкільних мюзиклів про хлопців і дівчат, батьки яких не сприймають спів за серйозну професію? Сотні, якщо не тисячі. Так, CODA працює з кліше оригінальніше, бо має великий соціальний коментар. Але ж це не скасовує банальності та іноді безглуздості повторення стандартної музичної історії. Не було б так сумно це усвідомлювати, якби ж фільм не отримав статуетку за сценарій. 

«Якби я була сліпою, ти б почала малювати?», - сказала мати Рубі в одній з небагатьох їх розмов. Інша, одна з перших сцен фільму, пускає глядача в побут інклюзивної сім’ї. На жаль, сценаристи більше не розкривають цю тему, хоч вона не така поширена в інфополі та кіносвіті, а тому цікава. А от музичне питання займає занадто велику частину хронометражу. 

ЗА: легке сприйняття

Але, з оптимістичної точки зору, саме така незбалансованість і зробила фільм легким для перегляду. Немов ти знову занурюєшся у вже знайому атмосферу, але для цього не треба докладати жодних зусиль. Співи, шкільні концерти, розмови про секс та купання в озері – стандартна схема для підліткового фільму. 

ПРОТИ: недопрацьована багатошаровість

На жаль, є лінії, які введені в сюжет дуже незграбно та поверхнево. Наприклад, любовна. Рубі закохана в хлопця, який також приєднується до хору. Не до кінця зрозуміло, чого саме вона стидається співати на першому занятті: через цього хлопця чи особисту невпевненість. Як кульмінація фільму, виникає інцидент між її батьками та цим хлопцем, за який можна відчути реальний іспанський сором. Ніби закохані підлітки сваряться посеред шкільного коридору, а у наступній спільній сцені вже стрибають разом в озеро та цілуються посеред нього. Ніякого розвитку конфлікту, тому на головне питання «навіщо» ми відповімо традиційним «не вірю».

ЗА: соціальний коментар

Все ж таки, це найголовніша перевага фільму серед всіх номінантів на Оскар. Друг Рубі в одній зі сцен каже їй:  «В тебе таке ідеальне життя і твої батьки такі закохані. В тебе дім, де ви всі працюєте разом і смієтесь. А моя сім’я не така.». Конфлікт у CODA побудований не на дешевих прийомах виклику жалю до інклюзивних людей, а через те, наскільки повним життям можуть жити «особливі люди» – настільки повним, що «нормальні» можуть лише позаздрити.  

ПРОТИ: вторинність 

Цей фільм – рімейк французької кінокомедії 2014 року «Родина Бельє», в який вкладено не так багато змін. Ферма замінена риболовним бізнесом, а дівчина хоче виграти співочий конкурс, щоб отримати престижну вищу освіту в Парижі. Дуже сумно усвідомлювати, що багато сцен дуже схожі і навіть ідентичні. 

Американські рімейки європейських фільмів не вперше досягають успіху в США - згадати хоча б «Безсоння» Крістофера Нолана або Funny Games Міхаеля Ханеке. Картини хоч і не були номіновані на «Оскар», але мали великий успіх на широку аудиторію. Перша картина дала режисеру трамплін для майбутнього «Бетмена», а друга – була рідким на той час рішенням для режисера перезняти свою ж картину для іншої аудиторії. До того ж, уже відомо про наступний проект режисерки CODA – рімейк картини «Що не день, то неприємності» мабуть найвідомішої французької авторки Клер Дені.

ЗА: акторський склад

Єдиною зміною стала концепція підбору акторів до картини. У французькій версії людей з обмеженими можливостями грають звичайні актори. Новий каст складається з акторів, що і в реальному житті мають особливості. І це велике досягнення для індустрії ще і тому, що Трой Коцур, який грає батька в цій картині, отримав статуетку Оскар як найкращий актор другого плану і став першою слабочуючою людиною, яка отримала нагороду в цій номінації і другою за всю історію академії. Тренд на правдивість тут спрацював на 100%.

ПРОТИ: зім'ятий та ідеалізований фінал 

Наступні два абзаци мають невеличкий спойлер. Фільм вийшов давно і вже встиг обговоритися на Оскарі, але якщо ви не бачили - ми вас попередили.

По-перше, уся розв’язка 2-годинного фільму вмістилася у 12 хвилин. Тут вам і рішення вступної комісії, і розвиток сімейного бізнесу, і сцена прощання з хлопцем на озері, і з батьками біля дому. Такий вінегрет як мінімум  є абсурдом для маленького хронометражу, а як максимум - незграбним роялем у кущах.

По-друге, в ці ж хвилини, ніби-то вирішується головний конфлікт фільму: як Рубі покинути родину, якщо вона їх єдиний перекладач. Двома кадрами нам показують нову реальність: усі працівники компанії і навіть рибалки з місцевого бару вивчили мову жестів. Якщо рішення виявилося таким простим, чому конфлікт фільму треба вважати вагомим? Досить риторичні питання, на які я маю дуже демотивуючі для перегляду відповіді. 

Перемогу CODA складно назвати давно звершеним визнанням переваги стрімінгів над класичним кінопрокатом серед академічних кіл. Останні, здається, досі вірять, що справжні шедеври кінематографу не можуть залишитися без уваги мультиплексів і вийти одночасно для глядачів з усього світу в Інтернеті. Тріумфом стрімінгової дистрибуції могла стати перемога «Роми» Альфонсо Куарона у 2019-му році або «Влади пса» Джейн Кемпіон у цьому. CODA ж, якщо зважити на історію її покупки Apple TV+ вже після перемоги на фестивалі Sundance, стала тріумфом американського незалежного кінематографа, для якого в епоху розквіту інтернет-платформ відкрилися нові ефективні шляхи пошуку свого глядача та визнання.