Терор Готему чи Емо-месник: сперечаємося про фільм «Бетмен» Метта Рівза

Вчора в українських кінотеатрах нарешті вийшов «Бетмен» Метта Рівза. Редакція Flashforward Magazine подивилась нову кіноінтерпретацію відомого борця зі злочинністю – і думки наші розійшлися кардинально. У цьому тексті ми повертаємося до «срач-формату»: головний редактор Максим Сорокін вважає фільм одним з найкращих у цьому році, поки редактор Денис Кондюк думає, що фільм недопрацював.

Денис: Досить рано під час промо фільму нам сказали, що ця історія буде зосереджена на Бетмені-детективі. Саме розслідування грає важливу роль у цій історії. Більш того, фільм вибудуваний як типовий нуар: тут і мафія, і корупція, і femme fatale, і майже чорно-біла гама самого фільму.

Сюжет вибудуваний на співпраці та паралельному розслідуванні загадкових викрадень та вбивств Джимом Гордоном (Джеффрі Райт) та Бетменом (Роберт Паттінсон). Рівз згадував, що надихався історією загадкового вбивці Зодіака, та навіть створив образ Загадника (Пол Дано) відштовхуючись від його фотороботів. Більш того, і знак і зашифровані послання Загадника теж перекликаються зі справою Зодіака. В принципі, новий «Бетмен» дуже схожий на «Сім» та «Зодіак» Девіда Фінчера, але в полегшеному форматі: без візуально вираженого насильства та «дорослої тематики», для широкого кола глядачів.

Максим: І де тут проблема? Сучасна аудиторія не бажає дивитися стару кінокласику – проте дуже добре сприймає художні прийоми, які та використовує. Відповідь на логічне питання «чому так» дуже проста – бо ця аудиторія не бачила цю класику і для неї це щось нове. Не віриш? Давай згадаємо успіх «Джокера» Тодда Філліпса. Той фільм – це «Таксист» і Король комедії» Скорсезе, але з підтекстами інцел-культури.

До речі, «Бетмен» Метта Рівза теж надихається «Таксистом»: сцена, де Брюс Вейн депресивно блукає Готемом, а ми чуємо його закадровий голос, майже дослівно цитує героя «Таксиста». Так, герой не благає про «дощ, що змиє з вулиць все це сміття та бруд», але інтонації для оммажу більш ніж достатньо. Цим, до того ж, фільм відвішує великий реверанс і «Хранителям» Зака Снайдера.

Денис: Та ні, посилання на детективи не проблема, навпаки. Наприклад, Гордон грає досить важливу роль в історії та показаний справжнім напарником і другом Бетмена. Він також є легалізуючою стороною його взаємодії з поліцією, що, знову ж, нагадує образ приватного детектива, що співпрацює з копами.

Максим: А ось тут якраз і є зв’язок з фільмами Фінчера, причому дуже багатогранний. По-перше, сюжетний, як, до речі, у «Джокера» з «Королем комедії».

Серйозно: якщо прибрати коміксний підтекст, ми отримаємо наступний троп:

  • Досвідчений чорношкірий коп, відомий своєю чесністю та професіоналізмом, отримує складну справу;
  • У нього є молодий білий напарник, який бажає робити справи «по-своєму»;
  • Обидва йдуть слідами серійного вбивці з шизою та аналітичним розумом;
  • Серійний вбивця упевнений, що здійснює праведну місію поркарання грішників;
  • Бажаючи визнання, вбивця залишає біля своїх жертв багатозначні натяки. Демонструє власну перевагу, бо завжди на кров попереду.
  • Добровільно здається, бо справу вже зроблено.

Другий зв’язок з Фінчером – якраз те, про що ти кажеш. Гордон Джеффрі Райта працює разом із Бетменом так тісно, як жоден комісар Гордон до цього. Почасти це пов’язано з тим, що фільм Рівза базується на коміксі «Довгий Хелловін». Вони оглядають тіла, роздивляються фото криміналістів і розгадують загадки як напарники. Тут і «Сім» Фінчера, і перший сезон «Справжнього детектива». Коротше кажучи, це еталонний неонуар.

Денис: Ну, якщо ти почав про комікси, то у «Бетмені» що Рівз добре попрацював з коміксами, а не сліпо адаптував сюжет «Довгого Хелловіну». Тут також відчувається і «Бетмен: рік перший», і стилістичні моменти з «Бетмен: нульовий рік» та «Бетмен: Готем нуар». А закадровий монолог Бетмена, про який ти казав, взагалі-то з «Бетмен. Его».

Максим: Питань немає, «Его» - дуже крутий комікс, але він вийшов у 2000 році, а «Таксист» трошки раніше. Тому питання, хто в кого взяв ідею внутрішнього монологу людини на грані ментальних проблем, доволі риторичне.

Денис: Окей, згоден. Але й погодься, найбільш наповненою посиланнями на комікси все ще залишається трилогія Нолана. Він зумів інтегрувати цитування коміксу таким чином, що це майже непомітно. Рівз використовує комікси більш буквально, і залежність основної сюжетної лінії від «Бетмен: довгий Хелловін» більш очевидна.

Максим: Не погоджусь. «Бетменіада» Нолана прекрасно зроблена – але у тому, що цитування коміксів майже не помітно, і є головна проблема, якщо ти знімаєш кінокомікс. Нолан свого часу робив авторське висловлювання без натяку на кіновсесвіт. Філліпс із «Джокером» так само, тому для них зв’язок з коміксами неважливий. «Бетмен» Рівза, що б там студія не казала, знімається з метою «перезапуску» Темного Лицаря Готему, а тому в першу чергу це кейп-кіно.

Денис: Але ж Бетмен Рівза – це, по факту, «бюджетний» борець зі злочинністю. Так, у нього є бет-печера, бет-мобіль, та бет-цикл, і навіть костюм для польотів, але усе це кустарні розробки звичайних речей. Костюм Бетмена також досить базовий з багатьма простими гаджетами. Про звичайність костюму постійно нагадують оточуючі, що періодично іронізують на цю тему.

Очевидно, що наслідуючи версію Нолана, Рівз хотів показати реалістичного Бетмена, який міг би існувати у реальному світі. Хіба що не ясно, яким чином костюм Бетмена такий важкоброньований (бо кулі влучають у нього досить часто і зблизька). Втім деякі з гаджетів, наприклад такі як камера-лінза, виглядають більш складно і технологічно.

Максим: Він не бюджетний, а просто інший, і це якраз дуже добре. Досвід Бертона, Нолана і Снайдера демонструє одну важливу річ: з кожною новою екранізацію «перевинаходити» Бетмена стає все важче. А Рівзу це вдалося, бо він не зробив чергового «дженерік Брюса Вейна», зробленого зі стандартних образів. Подібним шляхом пішов і Снайдер. Але якщо його Бетмен був старим і сповненим задавленого горя через втрати, то Бетмен Рівза – цілковитий антипод: молодий і сповнений задавленого гніву.

Але це не вся «новизна», а лише основа. Брюс виходить патрулювати вулиці Готема без костюма, відкрито працює із поліціянтами, як ти вже казав. Крім того, він навіть не намагається мати якесь світське життя. Брюс поки не повністю Бетмен (та й сам називає себе Відплатою перед ворогами), бо у нього ще немає мети ставати тим самим символом.

Денис: Та ну, не скажи. Як і будь-яка історія про Бетмена, у цій теж є про внутрішню боротьбу. Основний виклик для Брюса – його роль як нащадка Вейнів. Брюс набагато комфортніше почуває себе в костюмі Бетмена, ніж в ролі багатія Вейна. І саме цей конфлікт у своїй ідентичності проходить як ключова тема, що паралельна розслідуванню. Для Брюса в певний момент виникає і питання ролі Бетмена, але сумнівів щодо альтер его набагато менше.

Біль від утрати батьків та важке переживання цього гарно показані не через флешбеки та сцену вбивства, а через осмислення та проживання травматичного минулого. Саме цей аспект історії чудово реалізований і в сценарії Рівза, і грою Паттінсона.

Максим: Ось тут я знову не погоджусь. Так, внутрішня боротьба – це основа основ, нікуди не дінешся. Але Рівз показав  нам дещо дуже незвичайне – одержимого Бетмена, якому плювати не справедливість.

Цитуючи Нолана, перед нами дійсно той герой, на якого це гниле місто заслуговує. Саме Готем, візуальна суміш занепадаючої готики Бертона та індустріального Чикаго Нолана, є головним антагоністом фільму, а Бетмен – це перевернуте відображення його ворогів.

З перших хвилин фільму я остаточно зрозумів, для чого на головну роль покликали такого еталонного драматичного актора «надриву», як Роберт Паттінсон. Його талант грати персонажів, які живуть на межі адекватності, дозволив зробити з Бетмена повноцінного антигероя з перспективою стати лиходієм.

Мотивація його Бетмена – жага грубої помсти і відплати з особистою метою під маскою спасіння міста. Методи – ультранасилля, шантаж і дуже багато страху. Ця жага робить з Бетмена зовсім не месника, а дієвий інструмент хаотичного зміцнення корупції та злочинної охлократії, яка може далі відтворювати сама себе.

Тут криється і найбільш зрозуміле пояснення, чому Бетмен не відгадав жодного ребуса Загадника – бо Брюс настільки зайнятий пошуком власного сліду в усьому. Єдине, що у процесі розслідування вихоплюється найчіткіше – хлопчик, у якого вбили батька і зв’язок долі Загадника з його власною.

Жителі Готема називають його не Правосуддям у масці, а карателем. Бо бет-сигнал тепер не прохання по допомогу, а попередження про те, що Терор у масці вже близько – і краще б вам сховатися за дверима, коли він прийде.

Це відчуття постійного зростання тривоги та безнадії дуже гарно посилено грамотним монтажем і операторською роботою. Грег Фрейзер тут зробив половину роботи: майже без переходів у екшен-сценах, аби посилити адреналін від ультранасилля та шикарною світлокорекцією.

До речі, та ж сцена погоні і декілька інших виглядають так незвичайно і стильно, бо при фільмуванні Фрейзер використовував радянські об’єктиви «Геліос 44-2» та «Юпітер-9» 50-х років. Це копії німецьких об’єктивів Carl Zeiss, завдяки яким оператор створював низький контраст у кадрі, специфічні боке-ефекти і додавав різкості виключно у центрі кадру.

Денис: Я так розумію, все це тобі й подобається.

Максим: Звісно! Бо це щось нове, і головне питання – як Warner Bros, які хотіли більш «веселого» Бетмена, дозволили зробити його депресивнішим за більшість злодіїв Готема.

Денис: Цікаво, як ця історія Бетмена віддзеркалюється в історії Селіни Кайл, яку дуже добре зіграла Зої Кравіц. Наскільки вони схожі і наскільки по-різному вони долають свої внутрішні конфлікти ідентичності. Обоє мають подолати залежність від образу своїх батьків, та навчитись жити з насильством в своєму житті. Тут особливу роль грає остання сцена, яка майже буквально ілюструє напрямок вибору кожного з них. У випадку Бетмена це подолання минулого і спроба явити надію «темному місту», а в її випадку – ще побачимо, але очевидно, не так ідеалістично.

Максим: Я знаю, що багато хто казав, буцімто це найгірший Бетмен, емо-пацан і т.д. Як на мене, так можуть казати ті, хто досі бачить у Паттісоні вампіра з «Сутінків».

Денис: Ти зараз мене поб’єш, але, як на мене, це середній фільм. Йому не вистачає соціальної значущості та акторської харизми «Джокера» Тодда Філліпса. Він не створює радикально нової «кіномови» та масштабності питань Ноланівської трилогії. Але при цьому я згодний: Рівз не боїться спробувати нове, і в нього виходить досить впевнена історія з цікавими новими акцентами та варіаціями.

Максим: Я прекрасно розумію всі недоліки фільму. Частина з них обумовлена тою великою тінню, яку кидає «Бетменіада» Нолана, частина тим, що багато кому – і тобі теж – подобався Бен Аффлек, а більшість пов’язана з тим, що у фільму простий психологізм і улюблений конфлікт сценаристів – дитяча травма. Але «Бетмен» Рівза прекрасно показав чи не найважливіший скрижаль Бетмена – його вороги мають бути харизматичніші за нього. Джон Туртуро у ролі Фальконе, Пінгвін Колін Фаррелла, але особливо – Загадник Пола Дано.

Акторською грою він перевершив Кевіна Спейсі у «Сім», бо одночасно лякає і викликає співчуття, причому саме без маски. Якщо саме це майбутнє світу Бетмена, то я вже чекаю на нього.