Зміст:
Загальна інформація про фільм
| Характеристика | Деталі |
|---|---|
| Повна назва | Захар Беркут / The Rising Hawk (міжнародна назва) |
| Жанр | Історичний екшн, пригодницька драма |
| Рік виробництва | 2018–2019 |
| Рік виходу | 2019 |
| Країна виробництва | Україна, США |
| Режисери | Ахтем Сеітаблаєв, Джон Вінн |
| Сценаристи | Ярослав Войцешек, Річард Ронат |
| Продюсери | Єгор Олесов, Юрій Карновський, Джефф Райс, Раджа Коллінз |
| Оператор | Юрій Король |
| Художник-постановник | Влад Одуденко |
| Художник із костюмів | Антоніна Белінська |
| Композитор | Джош Етклі |
| Кінокомпанії | Kinorob, CinemaDay |
| Дистриб’ютор | MMD UA (Україна) |
| Головні актори | Роберт Патрік, Томмі Фленаган, Поппі Дрейтон, Алекс Макніколл, Роккі Майєрс, Елісон Дуді, Олівер Тревена, Андрій Ісаєнко |
| Мова зйомок | англійська (дубляж українською) |
| Тривалість | 104 хв. (оригінальна англомовна версія) / 132 хв. (версія в українському прокаті) |
| Вікова категорія | PG-13 / 12+ |
| Бюджет | 113,5 млн ₴ (~$4,5 млн) |
| Підтримка Держкіно | 29,8 млн ₴ |
| Касові збори в Україні | 38,5 млн ₴ |
| Касові збори у світі | ~$1,56 млн |
| Прем’єра в Україні | 10 жовтня 2019 |
| Рейтинг IMDb | 5.7 / 10 |
| Рейтинг Kino-teatr.ua | 8.3 / 10 (глядачі) |
Від повісті Франка до найдорожчого фільму незалежної України
Як народилась ідея
Повість Івана Франка «Захар Беркут» написана у 1882 році — всього за півтора місяці на конкурс патріотичної літератури, оголошений львівським часописом «Зоря». Незважаючи на стислі терміни написання, твір став однією з найважливіших пам’яток української літератури і десятиліттями входить до шкільної програми. Перша екранізація з’явилась у 1971 році — режисер Леонід Осика зняв її зі знаменитим Іваном Миколайчуком у головній ролі.
Ідею нової екранізації підкинув режисер Роман Балаян продюсеру Єгору Олесову. Від першого задуму до постпродакшену пройшло понад два з половиною роки. На розробку проєкту витратили півтора року: експедиції в Карпати, пошук архівних матеріалів про побут XIII століття, підбір локацій і розробка костюмів. Сценарист Ярослав Войцешек написав перший драфт за місяць — після чого до роботи долучився американський автор Річард Ронат для адаптації матеріалу під міжнародний ринок.
Продюсери одразу вирішили: фільм знімається англійською мовою — задля міжнародного прокату. Саме тому залучили голлівудського режисера Джона Вінна і запросили іноземних акторів на всі головні ролі.
Рекордний бюджет і підтримка держави
113,5 млн гривень (~$4,5 млн) — на момент виходу це найдорожчий фільм в історії незалежної України. Держкіно виділило 29,8 млн ₴, решту — приватні інвестори і кіностудія. Зйомки проходили влітку 2018 року у трьох основних локаціях: Карпати (озеро Синевир, село Тухля), декорації гірського селища у Васильківському районі Київщини і — найголовніше — знаменита штучна ущелина на Троєщині.
Що таке «ущелина на Троєщині»: найбільша декорація в Україні
Це не просто деталь виробництва — це окрема сторінка в історії українського кіно. Команда довго шукала природну гірську ущелину для зйомок фінальних батальних сцен. Знайшли кілька варіантів у Карпатах — але кожен мав свої перешкоди: важкодоступність, погана погода, відсутність нормального житла для американських акторів, надто тривала логістика.
Рішення виявилось несподіваним: збудувати ущелину під Києвом. Художник-постановник Влад Одуденко і його команда кілька місяців розробляли креслення і будували конструкцію на студії Film.UA на Троєщині. Результат — 3000 квадратних метрів штучних скель з каменю та бетону, яка стала найбільшою декорацією, коли-небудь зведеною в Україні.
Конструкція не лише виглядала переконливо — вона була функціональною: режисери завчасно прораховували, де рухатимуться актори, каскадери, коні, де стоятимуть камери, звідки буде освітлення. Саме в цій ущелині знімались обидві фінальні битви з монголами.
Сюжет: карпатська громада проти монгольської орди
1241 рік — той самий, коли впав Київ
Дія фільму відбувається у 1241 році. Монгольська орда хана Бурунди рухається на захід через Карпати, знищуючи все на своєму шляху. Київ вже пав — і монголи шукають прохід через гори до Центральної Європи.
Водночас карпатська громада Тухлі має власні проблеми: боярин Тугар Вовк (Томмі Фленаган) з’явився на цих землях з документами від князя Данила Галицького і вимагає визнання своєї влади. Він зверхній, амбіційний і не сприймає вільних горців як рівних. Старійшина громади Захар Беркут (Роберт Патрік) — мудрий і незворушний, він намагається вирішити конфлікт через суд і раду.
Кохання між ворожими родинами
Поки старші розбираються у протистоянні, молодший син Захара — Максим (Алекс Макніколл) — зустрічає Мирославу (Поппі Дрейтон), доньку Тугара. Між ними виникає взаємна симпатія, що поступово переростає у кохання. Паралель із «Ромео і Джульєттою» очевидна — і автори її не приховують.
Дві загрози і зрада
Конфлікт різко ускладнюється: монгольський розвідник Мерке пропонує Тугару перейти на бік орди в обмін на владу над карпатськими землями. Боярин погоджується. Це — найважливіший моральний вузол фільму: людина, яка мала захищати громаду, обирає особисту владу і стає зрадником.
Брат Максима Іван (Роккі Майєрс) гине від ран. Мирослава тікає від батька до Максима. Захар Беркут скликає громаду — і пропонує план: покинути Тухлю, заманити монголів у ущелину і повалити священну скелю, яка обрушить воду греблі і назавжди відріже ворогові шлях на Захід.
Ключові персонажі другого плану
Окрім головних героїв, у фільмі є кілька важливих другорядних образів:
- Богун (Олівер Тревена) — чоловік, чию родину вирізали монголи. Його часто порівнюють із козаком-запорожцем: войовничий, рішучий, особисто вмотивований;
- Петро (Андрій Ісаєнко) — молчазний коваль, який в кульмінаційний момент самотужки зрушує скелю і гине під потоком води;
- Рада (Елісон Дуді) — дружина Захара Беркута, мудра порадниця;
- Бурунда (Цегмід Церенболд) — хан монголів, жорстокий і ненаситний.
Фінал
Захар Беркут гине від стріл під час фінального штурму. Петро ціною власного життя повалює скелю — потік води знищує монгольське військо. Бурунда вбиває зрадника Тугара, але гине від руки Максима. Помираючий Захар заповідає синові берегти громаду і пам’ятати: єдність — найголовніше для перемоги. Цими словами, запозиченими безпосередньо з повісті Франка, завершується фільм.
Акторський склад: Голлівуд у Карпатах
Роберт Патрік — Захар Беркут
Американський актор, якого мільйони глядачів знають як Т-1000 із «Термінатора 2» Джеймса Кемерона (1991), — і який за роки лише помужнів і набрав ще більше фактурності. Його Захар Беркут — спокійна, незворушна, абсолютна моральна вісь фільму. Критики одностайно відзначили: Патрік відмінно впорався з роллю, передавши архетип мудрого батька-захисника без пафосу і надмірної пишномовності. Його блакитні очі в кадрі «читаються як ціле всесвітнє розуміння» — процитуємо критиків дослівно.
Водночас є практичний нюанс: американські актори знімались паралельно в кількох проєктах і прилітали на майданчик іноді буквально на півдня, щоб відзняти одну сцену. Це суттєво ускладнило виробничий процес і змусило постійно підлаштовувати знімальний план.
Томмі Фленаган — Тугар Вовк
Шотландський актор зі знаменитим шрамом на щоці — впізнаваний, харизматичний, незламний. Більшість глядачів знають його за роллю Чіббса у серіалі «Сини анархії». Цікавий факт: Фленаган знімався у «Хороброму серці» Мела Гібсона — і паралелі між «Захаром Беркутом» і «Хоробрим серцем» критики проводили постійно.
Його Тугар Вовк — найяскравіша роль фільму. Фленаган грає зрадника складно: не карикатурне зло, а людину з амбіціями, гордістю і внутрішнім конфліктом. Коли він врешті сам потрапляє під удар ним же запущеної машини зради — це не виглядає як просте покарання. Це трагедія.
Поппі Дрейтон — Мирослава
Молода британська акторка, відома за серіалом «Хроніки Шаннари». Критики жартували: «Схоже, вона продовжує грати ту саму ельфійську принцесу — лук вона тримає як справжній ельф». Образ Мирослави вийшов красивим і войовничим водночас: не пасивна романтична героїня, а жінка, що робить свій вибір і бере в руки зброю.
Алекс Макніколл — Максим
Молодий американський актор з досвідом у «Грі престолів». Формально його Максим — головний герой, через якого глядач входить у сюжет. Але насправді він поступається в харизмі Патріку і Фленагану. Критики зауважували: старший брат Іван у виконанні Роккі Майєрса сподобався більшості більше, незважаючи на менший екранний час.
Роккі Майєрс — Іван
Мабуть, найприємніше відкриття для глядачів і критиків. Майєрс зіграв так природно і органічно, що деякі глядачі щиро дивувались, дізнавшись, що він не українець. Його «умирання» і прощання з сім’єю — єдиний момент, який критики назвали трохи трафаретним. Загалом же — одна з найкращих акторських робіт у фільмі.
Елісон Дуді — Рада
Ірландська акторка, відома як партнерка Харрісона Форда у «Індіані Джонсі та Хрестовому поході». На жаль, їй дісталась роль без реального розкриття, а наслідки хірургічних втручань на обличчі, за словами кількох критиків, ніяк не вписувались у Карпати XIII століття.
Андрій Ісаєнко — Петро
Єдиний актор, якого глядачі впізнають і за «Кіборгами», і за «Черкасами», і за «Захаром Беркутом» — три ключових українських фільми про три різних епохи. Роль коваля Петра невелика, але фінальна сцена з каменем, яку він зрушує ціною власного життя, є одним із найзапам’ятовуваних моментів всього фільму.
Костюми і декорації: тисячі деталей, зроблених вручну
Художниця з костюмів Антоніна Белінська зіткнулась із майже нездоланною задачею: достовірних зразків одягу Карпат XIII століття практично не збереглось. У музеях — нічого відповідного. Тому вона проєктувала самостійно: вивчала тканини, силуети, орнаменти різних культур епохи і синтезувала власну версію.
До роботи залучили 40 народних майстрів і ремісників з різних регіонів України. Загалом для фільму виготовили близько 3000 костюмів — від гірських селян до монгольських воїнів. Кожна деталь — гудзики, вишивка, зброя, упряж — вироблялась вручну або за традиційними технологіями.
Критики були одностайні: костюми і декорації — найсильніша технічна сторона фільму. Хоча дехто зауважував: вбрання вийшло трохи «глянцевим» і надто чистим для середньовічних вояків. Для порівняння наводили «Хоробре серце», де герої виглядали відповідно брудними.
Саундтрек: «Океан Ельзи» і симфонічна електроніка
Головна тема фільму і пісня над титрами — «Океан Ельзи». Це рішення не просто маркетингове: музика гурту органічно вписалась в атмосферу і стала одним із найбільш позитивно оцінених елементів картини. Глядачі, за відгуками, залишались у залі до кінця титрів саме заради неї.
Основна ж партитура — робота американського композитора Джоша Етклі: суміш симфонічного оркестру і електроніки, що непогано тримає темп батальних сцен і розставляє емоційні акценти у драматичних моментах.
Дві версії одного фільму
«Захар Беркут» існує у двох варіантах — і різниця між ними суттєва:
- Оригінальна англомовна версія — 104 хвилини. Ця версія призначена для міжнародного прокату (у США, Південній Кореї, Японії, Франції, Індії, Італії, Молдові) під назвою «The Rising Hawk»;
- Українська прокатна версія — 132 хвилини. Для українського глядача дубляж зробила студія Skoroukino, і фільм отримав розширений монтаж — на 28 хвилин довший.
Чим довша версія кращаПитання дискусійне. Деякі критики вважали, що українська версія перевантажена і «агресивніший монтаж пішов би їй на користь». Інші — що розширені сцени дають більше контексту і краще передають дух повісті Франка.
Порівняння з версією 1971 року
Ця тема неминуча у будь-якій розмові про «Захара Беркута» 2019-го.
| Елемент | Версія 1971 (Леонід Осика) | Версія 2019 (Сеітаблаєв/Вінн) |
|---|---|---|
| Головний актор | Іван Миколайчук | Роберт Патрік |
| Мова зйомок | українська | англійська (дубляж) |
| Відповідність повісті | висока | середня — фільм «за мотивами» |
| Атмосфера | автентична, дух карпатської епохи | голлівудська формула з карпатським антуражем |
| Бойові сцени | скромні, без масштабу | масштабні, з каскадерами і комп’ютерною графікою |
| Костюми | реалістичніші | розкішніші, але «глянцеві» |
| Символізм | глибокий, відчутний | поверховий |
| Бурунда | карикатурний (Борислав Брондуков) | більш достовірний і загрозливий |
| Фінал | відрізняється від повісті | відповідає повісті |
Критики-знавці сходяться на тому: версія 1971 року мистецьки досконаліша — завдяки операторській роботі, символізму і сценарію Дмитра Павличка. Версія 2019-го видовищніша, масштабніша і доступніша для широкої аудиторії.
Касові збори: рекорд, але не окупність
«Захар Беркут» вийшов у прокат 10 жовтня 2019 року:
- 13,2–13,3 млн ₴ — збори за перший вікенд, близько 150 000 проданих квитків;
- 38,5 млн ₴ — підсумкові касові збори в Україні;
- За перший тиждень — третій найкращий результат серед фільмів переважно українського виробництва (після «Викраденої принцеси» і «Я, Ти, Він, Вона»);
- $1,56 млн — загальні касові збори у світі;
- Права на показ продано у США, Південній Кореї, Японії, Франції, Індії, Італії та Молдові.
За цифрами — успіх. Але при бюджеті 1,56 млн глобальних зборів фільм не окупився. Це було прогнозовано: продюсери з самого початку розуміли, що суто українського прокату недостатньо. Стратегія на міжнародний ринок не спрацювала так, як сподівались.
Реакція критиків: між захопленням і розчаруванням
«Захар Беркут» розколов критичне середовище на два майже рівних табори — як і більшість великих амбітних проєктів.
Що хвалили
- Голлівудські актори — особливо Роберт Патрік і Томмі Фленаган — виступили справді сильно;
- Декорації і костюми — масштаб і якість ручної роботи помітні і вражають;
- Батальні сцени — поставлені природно, без надмірної театральності; кінні бої особливо вдалися;
- Саундтрек «Океану Ельзи» — бездоганне рішення для завершення фільму;
- Карпатські пейзажі — справжнє озеро Синевир і гірська натура знімаються красиво;
- Фінальна цитата Франка — збережена дослівно і завершує фільм правильно.
Що критикували
- Занадто голлівудський — фільм настільки орієнтований на міжнародний формат, що втратив українську самобутність і дух Карпат;
- Слабкий сценарій з нагромадженням зайвих персонажів — Іван із сім’єю, Богун, Петро — кожен існує для окремих сцен, але загальна оповідь від їх присутності лише плутається;
- Комп’ютерна графіка часом впадає в очі — карпатські гори на задньому плані в ряді сцен виглядають «намальованими», а ведмідь у сцені на початку — як із мультфільму;
- Затягнутий хронометраж — 132 хвилини в українській версії з «пустими» сценами, які можна було вирізати;
- Акторська нерівність — Патрік і Фленаган виносять фільм на плечах, тоді як молоді актори на головних ролях поступаються;
- Динаміка розповіді провисає — окремі сюжетні переходи виглядають нелогічно і розтягнуто.
Найгострішe запитання: де тут Україна?
Це чи не найчастіша і найболючіша претензія — і вона заслуговує на окрему увагу. «Захар Беркут» — фільм про українську громаду, знятий американськими акторами, американською мовою, за стандартами американського кіно. Українські актори є — але переважно у другорядних ролях.
Монгольський знак у фільмі — двоголовий орел (читай — Росія). Карпатські горці своїм виглядом нагадують то козаків, то індіанців — будь-кого, але не конкретних людей XIII століття. Критики писали: «Чим більше фільм намагається вийти на світовий рівень, тим далі він іде від самої України».
Сам режисер Ахтем Сеітаблаєв — людина, що до цього знімала «Хайтарму» про депортацію кримських татар і «Кіборги» про реальних захисників ДАП, — тут опинився «не на своїй території». Це кіно про героїчну легенду, а не про реальну трагедію — і відмінність між «Кіборгами» і «Захаром» абсолютно відчутна.
Плюси та мінуси фільму
✅ Що вдалось
- Голлівудська фактура і масштаб — для українського кіно 2019 року це справді прорив;
- Роберт Патрік і Томмі Фленаган — переконливі, харизматичні, витримані;
- Найбільша декорація в історії українського кіно — штучна ущелина на Троєщині;
- Батальні сцени з кіннотою, каскадерами і вмілою постановкою;
- 3000 костюмів ручної роботи — гордість художньої групи;
- Саундтрек «Океану Ельзи»;
- Фінальна цитата Франка зберіглась дослівно і ставить правильну крапку.
❌ Що не вдалось
- Фільм занадто «голлівудський» — він втратив українську ідентичність, яку мав передавати;
- Сценарій перевантажений другорядними персонажами без реальних арок;
- Комп’ютерна графіка в деяких сценах видна неозброєним оком;
- Молоді актори в головних ролях не витримують порівняння з ветеранами;
- 132-хвилинна версія перевантажена і потребувала жорсткішого монтажу;
- Глобальний прокат не виправдав фінансових очікувань — 4,5 млн бюджету.
Для кого цей фільм
Варто дивитись:
- Усім, хто вивчав повість Франка у школі і хоче побачити її в динамічному форматі;
- Любителям середньовічних епічних фільмів на кшталт «Хороброго серця» чи «Королівства небесного»;
- Тим, хто цікавиться монгольською навалою і тим, як вона відобразилась на долі Карпат;
- Глядачам, що хочуть підтримати великий і амбітний проєкт українського кіно.
Варто знати заздалегідь:
- Це фільм за мотивами Франка, а не точна екранізація — не шукайте тут точного відтворення тексту;
- Якщо хочете українського духу і самобутності — версія Леоніда Осики 1971 року все ж більш відповідає цьому запиту;
- 132 хвилини — готуйтесь, деякі частини справді затягнуті.
Підсумок: найамбітніша спроба і чесна «відмінно» на четвірку
«Захар Беркут» — це фільм, якому слід бути вдячним за саму спробу. До нього жоден українець не бачив національну середньовічну легенду у такому масштабному форматі: з голлівудськими акторами, мільйонним бюджетом, найбільшою декорацією в історії країни і серйозними амбіціями на міжнародний прокат.
Але амбіції і результат — різні речі. Намагаючись стати зрозумілим для всього світу, фільм загубив те, що робить його унікальним для українця. Намагаючись конкурувати з Голлівудом за формою, він поступився йому у глибині. І це прикро — не тому що фільм поганий, а тому що матеріал, команда і гроші давали можливість для чогось більшого.
Але він є. І після лютого 2022-го дивитись на екран, де маленька карпатська громада з останніх сил тримає оборону проти незрівнянно більшого ворога і перемагає ціною власного життя — це зовсім інше відчуття, ніж у 2019-му.
Оцінка: 6.5 / 10 — масштабне, видовищне і місцями красиве кіно, яке намагалось більше, ніж змогло. Обов’язкове до перегляду як крок вперед для українського кіно — навіть якщо кроком цим не досягнуто вершини.

